Ділячись у коментарі для Vatican News думками про поточну ситуацію в Україні, єпископ Ян Собіло з Запоріжжя закликає до ще більшої молитви. Без сумніву, зазначає він, військова допомога потрібна; але перемога — в руках Бога.
У християнській духовності важливе місце займають паломництва. Залишити буденні зручності й труднощі, обравши виклики, пов’язані з ближчою чи дальшою подорожжю до якоїсь святині, присвятивши час зосередженню на духовних переживаннях, — це цінний досвід у мандрівці віри. Сьогодні в Україні через війну не всі мають змогу піти у прощу; але можемо ствердити, що в цей час увесь народ здійснює багаторічне «паломництво» Хресної дороги. З такою думкою погоджується владика Ян Собіло, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії, який у липні 2022 року мав очолити ювілейне — двадцять п’яте — паломництво Мелітополь-Запоріжжя.
«Те, що ми переживаємо, те, як люди тепер страждають, сім’ї, які чи втратили сина або чоловіка, чи мають поранених, усе це — особлива жертва, можна навіть сказати, що це щось більше, ніж паломництво. Тому що це така жертва, з якою ти йдеш не якихось п’ять-десять днів, а місяці та роки в цьому стражданні», — зазначає ієрарх. Єпископ, який мешкає у Запоріжжі, розповів, що знає багатьох людей, які жертвують свій біль за перемогу України, зокрема, й поранені ветерани, які мають досвід віри.
«Так, у Запоріжжі в 2022 році мало бути 25‑те паломництво Мелітополь Запоріжжя, що триває вісім днів, але воно не відбулося ні в 22‑му, ні в 23‑му, і в 24‑му його не буде. Мелітополь перебуває під окупацією, і не знаємо, чи воно буде найближчим часом. Але віримо, що Мелітополь колись знову повернеться в Україну. Й знову паломники цілий тиждень, вісім днів, ітимуть із Мелітополя степами Запоріжжя, прямуючи до санктуарію Бога Отця Милосердного», — ділиться сподіванням владика. Тепер люди переживають це паломництво духовно, молячись у період його проведення: воно вирушало в останню неділю липня й тривало до першої неділі серпня.
«Люди пам’ятають, і в ці дні приходять до храму, моляться; а якщо не можуть приїхати, бо з транспортом близько лінії фронту буває по‑різному, — то маю свідчення, що у своїх домівках разом моляться Розарій, просячи Бога про закінчення війни, і щоб це духовне паломництво принесло духовне збагачення не тільки нам тут, в Україні, але й цілому світові. Так, війна триває в Україні; але вона має вплив на ввесь світ, бо міняється бачення. Ввесь світ, особливо великі політики, вже по‑іншому тепер дивляться на геополітичну ситуацію, в якій ми живемо», — зазначає єпископ Ян Собіло.
Стосовно ситуації в дієцезії, яка охоплює сім східних областей України, єпископ із Запоріжжя зазначає: попри величезну жертву, яку несе народ і яка проявляється також у численних смертях і пораненнях, Україна не здається. «І тут не йдеться про те, щоб утримати один чи другий кілометр, але про цивілізацію в позитивному значенні, про християнську цивілізацію, яка є під загрозою». Єпископ Ян переконаний, що Україна має велику силу духу, і потрібна не лише військова допомога, але ще більше молитви. Ієрарх розповів: він чує від воїнів, які приїжджають із передової, що вони відчувають цю підтримку, але кажуть, що потрібна ще більша молитовна солідарність.
«На початку війни ця солідарність була величезна. Тепер багато людей шукають більш мілітарних можливостей для перемоги; але нам треба пам’ятати, що Бог, якщо ми Його будемо просити всі разом навколішках, через глибоку молитву й піст, може зробити так, що за один день ця війна закінчиться. Так, військова допомога потрібна; але Україна переможе міццю з Неба, яка буде дана від Господа», — наголошує владика Собіло. Він переконаний: величезна жертва українського народу, яку бачимо на кладовищах, всіяних прапорами, що майорять на могилах героїв, і яку зустрічаємо в особах поранених ветеранів, «приведе до великої перемоги» в Бозі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
