Традиційно, в суботу перед днем головної урочистості, 20 липня 2024 року, до Бердичева прийшли перші паломництва — які, з огляду на воєнний стан в Україні, все ще обмежені в кількості прочан. Але цьогорічне ушанування Бердичівської Богоматері під гаслом «Під Твій захист прибігаємо, Володарко України» відбувається за планом.
Сотні років тому ікона, списана з Божої Матері Сніжної — «Спасіння римського люду», була рятунком для князя Тишкевича з турецького полону, а потім — для людей Речі Посполитої. Тепер вона є Матір’ю і Покровителькою віруючих України. В цьому роль Діви Богородиці залишається незмінною: за будь-яких політичних обставин Вона — матір і захисниця тих, хто під Її захист прибігає.
Мати, яка розуміє
Навіть якщо сама чудотворна ікона зникла під час минулої війни з фашизмом, 1941 року, і доля її невідома — чи вона згоріла під час тієї пожежі, чи, може, десь потрапила у «приватну колекцію», — то католики не поклоняються зображенням. Ми поклоняємося Богу, вшановуючи Матір Його Сина; а зображення можна відновити. Саме так зробили отці-кармеліти через 50 років після тієї втрати, замовивши копію бердичівської ікони за старими фотографіями. Божа Матір Бердичівська надалі вислуховує звернені до Неї прохання. А завдяки сучасним засобам комунікації до цієї молитви можуть долучатися всі охочі. Як зазначив Хранитель санктуарію о.Віталій Козак OCD, у санктуарії є сучасна Книга подяк, куди можна вписати свої слова про вислухані прохання. Зокрема, відзначає Хранитель, частими є свідчення про вагітності, які настають після звершеного паломництва, по довгих роках неможливості мати дітей. Або про врятованих дітей — після падіння з висотного будинку, після удару струмом… Усе це свідчить про те, що копія чудотворної ікони — так само чудотворна для тих, хто вірує в силу Бога і заступництво Матінки.
Одне зі свідчень від Хранителя — про жінку, яка плакала перед іконою. «Я хочу побути з Матір’ю Божою, — сказала вона священнику, — бо Вона — Матір, яка втратила Сина. Я теж — матір, яка втратила сина. Інші люди кажуть: я тебе розумію, я тобі співчуваю, — але насправді мене може зрозуміти тільки Вона».
Бути вдячними
Групи прочан, що з піснями входили на територію санктуарію, вітали ординарій Києво-Житомирський Віталій Кривицький (який сам ішов у паломництві з київською групою) та Хранитель санктуарію о. Віталій Козак. Після вітального слова і благословення єпископа прочани заходили привітатися з іконою Матінки Божої.
Зі «збірною» Київ-Фастів прийшов о.Михайло Романів, директор фастівського Дому св.Мартіна. Він ходить у цьому паломництві з 2007 року. Говорячи про пройдену паломницьку трасу, він найбільше підкреслив вдячність, яку приніс до Матері Божої. Зокрема, на минулому тижні Центр св.Мартіна відкрив у своєму «підопічному» Херсоні, окрім кухні, яку там провадять волонтери, також і соціальну пральню.
Серед перших прибулих груп був Коростишів. Паломники, які прийшли ще напередодні святкувань, у суботу допомагали прибирати територію і готуватися до урочистості. Менш чисельна, зате активніша від коростишівської, увійшла група з Любара, яка одразу ж стала танцювати у дворі санктуарію. Найчисельніша група прийшла у ХХХІІ францисканському паломництві, яке об’єднало прочан із Києва (Карітас-Спес), Одеси, Ульянівки, Луцька, Шепетівки, Шаргорода (парафія св. Флоріана), Краматорська і з Закарпаття — всього 88 осіб. Втім, пункти паломницьких трас стали до певної міри умовністю. Моніка з Закарпаття прийшла до Бердичева у групі з Хмельницького. У житомирському францисканському паломництві прийшли «і старі, і малі» — 67 осіб. Це «традиційні» паломницькі групи, які йшли завжди, навіть у часи ковідних обмежень. ХХХІІІ Подільське паломництво вийшло з Хмельницького в кількості 7 осіб, здолавши близько 190 кілометрів. У ньому йшла с.Едита Марія, яка всім радить саме такі, маленькі паломницькі групи, вони подібні до Шляху св.Якова і сприяють глибшій молитві.
Усіх прибулих гостей кармеліти приймають на площі перед храмом, і з огляду на відносно невелику чисельність прочан (Хранитель сказав, що очікувалося близько 200 паломників) святкування відбувається всередині храмового комплексу.
Середи прибулих на суботнє свято було багато священників, приїхали також єпископ Мар’ян Бучек та митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький. На вступі до бердичівських святкувань він сказав для CREDO:
— Ми приходимо сюди зустрітися в молитві, бо в єдності — сила. Ми приходимо зустрітися через Марію. Бердичів — це місце, яке вибране Божою Матір’ю щоб заступатися за нас. В Україні нині з візитом перебуває Державний секретар Ватикану кардинал Паролін. Зараз він відвідує Одесу, у вівторок зустрічатиметься з президентом. А тут він освятить статуї Архангела Михаїла з Ґарґано. Святий Архангел Михаїл — це покровитель України, і ми віримо в його заступництво, особливо зараз. Його присутність — це єдність із Римом, єдність і святість Церкви, — зазначив митрополит Львівський.
Для о. Віталія Козака це передостання урочистість як для настоятеля; її особливість він уже відчув: попередніми роками не було візитів державного рівня, а нині кармеліти пізнали, що таке державна охорона та заходи безпеки. А ще він сказав, що відчуває насамперед вдячність.
— Завжди треба дякувати за те, що є, — сказав Хранитель санктуарію. — Згадайте попередні роки, коли святкували в нижньому храмі і взагалі не можна було вийти на вулицю. [Трансляцію довелося перервати через повітряну тривогу і відсутність інтернету. — Прим. ред.]
Завтра наш санктуарій буде проголошений Малою базилікою, — з радісною усмішкою розкрив таємницю о.Віталій. — Це одна з несподіваних новин цього свята!
фінансово.
Щиро дякуємо!
