В результаті пошукових робіт, проведених Управлінням розшуку та ідентифікації Інституту національної пам’яті Польщі, в Юникові (Бартошицький повіт) знайдено людські останки. Вони, ймовірно, належать о.Францу Цагерманну, якого в 1945 році вбили червоноармійці.
Отець Цаґерманн входить до грона католиків, щодо яких провадиться беатифікаційний процес «о.Юзефа Штайнека і сподвижників».
5 листопада 2011 року в базиліці св.Якова в Ольштині завершився дієцезіяльний етап процесу.
Польові роботи тривали 23-24 липня 2024 року на приватній території, приблизно за 1,5 км від парафіяльних будівель. Саме в цьому поселенні та в інших місцях поблизу місцеві мешканці шукали прихистку від Червоної Армії, що наступала. 29 січня 1945 р., після останньої Святої Меси, відслуженої в парафіяльному храмі, до зібраних долучився о.Франц Цагерманн. На новому місці перебування він продовжував служити вірним, молився разом із людьми, які переховувалися.
Росіяни, дізнавшись про місцеперебування священника, часто навідувалися до родини Крощевських. Це викликало страх серед тих, хто там переховувався. До поселення прибув і радянський комендант, щоби провести з о.Цагерманном кілька дружніх розмов, які створили тимчасове відчуття безпеки. На жаль, це не вберегло священника від трагічних подій.
Плебанія в Унікові. Чоловік перед плебанією — імовірно, о.Франц Цагерманн. Фото з архіву: Bisztynek24.pl
25 лютого 1945 року вранці на хутір родини Крощевських прийшли троє радянських солдатів. Вони розпитували настоятеля, бажаючи з’ясувати, чи він є священнослужителем. Коли той не реагував (бо не знав російської мови), його стали катувати й залякувати. За словами свідків, коли солдати знайшли літургійне начиння й упевнилися, що це священик, то вистрелили йому в голову, а потім жорстоко знущалися з помираючого. Агонія о.Франца Цагерманна тривала 33 години.
Після смерті тіло священника вбрали у літургійний одяг, а мешканці хутора молилися біля нього. Совіти не погодилися поховати о.Франца на парафіяльному цвинтарі; заборонили навіть приготувати йому труну. Через кілька днів його поховали в родинному саду Крощевських. Тіло в літургійних ризах загорнули у простирадло й поклали в землю.
Колектив Управління розшуку та ідентифікації IPN, у зв’язку зі зверненням о.Бартломея Козєя, настоятеля Унікова й Сонтопи, восени 2023 року розпочав дослідження та підготовку до пошукових робіт у вказаній свідками місцевості. Історичні дослідження дозволили підтвердити ймовірність того, що останки були поховані в місці, яке свідки вказували у своїх свідченнях.
Плебанія в Унікові. Фото: Анджей Грабовскі, Bisztynek24.pl
На досліджуваній території проведено два обстеження. Під час другого обстеження виявлено траншею, що формою нагадувала могильну яму. Розкривши яму, дослідники знайшли останки чоловіка, вбраного в літургійний одяг (його рештки збереглися в могильній ямі). Серед іншого, знайдено також розарій. Тіло було поховане просто в землі, без труни. Положення виявленого тіла свідчить про шанобливе ставлення до покійного (на відміну від таємних поховань жертв комуністичних злочинів). Знайдені останки збережено; вони будуть віддані на антропологічну й генетичну експертизи.
Місце поховання священника, за свідченням Яна Москаліка.
Фото: Анджей Грабовскі, Bisztynek24.pl
Отець Франц Цаґерманн народився 28 липня 1882 року в окрузі Браунсберг (Східна Пруссія на той час). Навчався в Hosianum — ліцеї для католицького духовенства у колишньому єпископстві-князівстві Вармії. Висвячений на священника 23 червня 1903 року. В роки Першої світової війни служив як медбрат. Служив як вікарій, потім як настоятель, у парафіях Юнікова, Мальборка, Любєшева, Ельбльонга. Став настоятелем в Унікові 7 вересня 1928 року. Від 1936 року також виконував обов’язки віцедекана Решельського деканату. Після початку Другої світової війни, ризикуючи бути заарештованим гестапівцями, організував душпастирство для поляків на примусових роботах. Нацистська влада вороже поставилась до пропозиції священника. Коли територію Вармії захопили радянські війська, російські солдати кілька разів приходили в дім, де переховувався отець, у пошуках золота і годинників. Під час чергового обшуку й допиту, коли росіяни знайшли монстранцію, о.Франц сказав, що вона не золота, а тільки позолочена. Розлючені солдати вистрелили йому в голову. Один солдат наступив на груди пораненого священника, який стікав кров’ю.
До самої мученицької смерті отець Франц залишився вірний ідеалам священицького служіння.