Зцілення від егоїзму

Роздуми над Словом Божим на середу ХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Перш ніж перекваліфікувати Петра на «рибалку людей» (пор. Лк 5, 10) Ісус заходить у гості до хати тоді ще Симона. Його теща хворіла на лихоманку. Автор не розкриває деталей, як жінка захворіла, а зосереджується на тому, як саме Господь оздоровлював дім Петра.

Лихоманка це вірусне захворювання, яке супроводжується підвищеною температурою тіла. Хворі (особливо особи літнього віку й діти) потребують підвищеної уваги і догляду. Хворого треба часто поїти, своєчасно змінювати білизну, протирати шкіру послідовно вологими і сухими рушниками.

Порівняймо як Лука і Матей описують зцілення тещі:

«І Його просили за неї. СТАВШИ НАД НЕЮ, Він заборонив гарячці»(Лк 4, 39).

«Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то ПОБАЧИВ тещу його, що лежала в гарячці. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… »(Мт 8, 14)

Можливо Матей це помітив  — адже сам досвідчив на собі цей цілющий погляд Ісуса:

«Ісус ПОБАЧИВ мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці»(Мт 9, 9).

Після такого погляду життя обох змінилося: теща Петра «встала й услугувала Йому [Ісусу]»(Мт 8, 15), а Матей «устав і пішов слідом за Ним»(Мт 9, 9).

Обоє приймали служіння від інших, а коли зустрілись особисто з Ісусом — самі набули здатність служити іншим. Тобто перевели погляд із себе на потреби тих, хто поруч. Де можеш зустріти цей погляд? На особистій молитві.

Також цікавим є вираз «ставши над нею» — він перекладається як «став вище, зверху». Коли теща лежала в гарячці, всі навкруги прислуговували їй — вона була в центрі, вона була вище за всіх. Ісус, ставши вище неї, поставив тещу «на місце», відновив у домі Петра авторитет. Якби цього не було, невідомо, яким би був Петро. Чи набув би він здатність потім піти за Ісусом?

Апостол Павло в першому читанні докоряє братам по вірі, що між ними досі суперечки і заздрощі. Якщо уважніше приглянемось до цих почуттів, то вони теж «гарячі», й іншим людям не дуже комфортно бути поруч з особою в такому стані. Який же вихід? Відповідь дає апостол Петро:

«Служіть (diakoneo) один одному, кожен тим даром, якого отримав»(1 Пт 4,10).

Слово «служити» (diakoneo) з грецької перекладається як прислуговувати, подавати на стіл, піклуватись, надавати послуги.

Дуже часто заздрощі починаються з того, що я перестаю зосереджувати свій погляд на Божих дарах, які вже маю (і часто не використовую їх). Мені здається, що Бог обдарував інших людей «кращим даром», і я починаю бажати теж собі це мати.

«Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів», — каже св. Павло(1 Кор 12, 18).

Проблеми починаються тоді, коли нога раптом захоче бути рукою, а вухо — оком… Тобто бути кимось іншим, тільки НЕ СОБОЮ. Тоді тіло не зможе нормально функціонувати.

Кому почала служити теща після зцілення?

«Відразу ж, уставши, вона служила їм», — читаємо в Євангеліє від Луки (Лк 4, 39). Кому їм? Можемо припустити, що ближнім, домашнім. Тими, хто були присутні в домі. 

«І встала вона, та й Йому (Ісусу) прислуговувала», — це пише Матей (Мт 8, 14).

Виявляється, що коли кожен з нас з любов’ю виконує свої побутові обов’язки вдома, професійні на роботі, то цим самим служить Ісусові тими талантами, якими Бог обдарував.

«Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих [своїм рідним, колегам і тим, хто поруч], те Мені ви вчинили»(Мт 25, 40).