Свята Маріанна від Ісуса, або Маріана де Паредес Флорес, — перша еквадорська жінка, винесена до слави вівтаря. Це була євхаристійна душа, вона щодня ходила на Святу Месу.
«Сучасна людина потребує цієї духовної поживи більше, ніж будь-коли», — зазначила настоятелька Високого Кармелю Мати Вероніка від Пресвятого Обличчя.
Понад 65 тисяч гостій уже консекровано під час Святих Мес 53‑го Міжнародного Євхаристійного конгресу (IEC) у Кіто, який триває від 8 вересня 2024 року. А виробили їх монахині-кармелітки з монастиря під назвою Високий Кармель, що розташований в історичному центрі столиці Еквадору.
Високий Кармель розташований у домі першої святої цієї країни — Маріанни від Ісуса, великої шанувальниці св.Терези від Ісуса. Маріанна сильно прагнула перетворити своє помешкання у кармелітський монастир — і це сталося незабаром після її смерті в 1645 році.
Монастир Кармелю св.Йосифа, відомий як Високий Кармель (El Carmen Alto), стоїть на тому місці, де в 1618-1645 роках жила перша еквадорська свята. Завдяки впливу Терези Великої, реформаторки Кармелю, Маріана вже з юності хотіла вступити до кармеліток босих, і ще — щоб її дім став монастирем. За тогочасними хроніками, наприкінці життя ця черниця споживала виключно Тіло і Кров Христові, щодня беручи участь у Святій Месі. Її духовні спадкоємиці, готуючись до цьогорічного Конгресу, спекли 133 пакети-комплекти по 500 малих гостій і 130 пакетів по 25 великих гостій для священників, які служать Святі Меси.
Настоятелька зазначила, що в Еквадорі всі монастирі печуть гостії — це їхнє утримання; але «також для того, щоб люди могли прийняти Ісуса, бо Він є їжею». «Якби не наша їжа, що було би з нами ?» — риторично запитала Мати Вероніка від Пресвятого Обличчя. Вона з сумом зазначила, що «ми не усвідомлюємо великої цінності Євхаристії» та важливості дару прийняття в консекрованому хлібі самого Господа. «Чому нині стільки плутанини? Бо душа віддалилася від Бога», — сказала кармелітка.
Мати Вероніка нагадала, що чимало святих живилися самим лиш Тілом Христовим, як це було зі св.Маріанною від Ісуса. В останні місяці свого життя ця молода монахиня нічого не їла, «була євхаристійною душею, яка щодня відвідувала Святу Месу в єзуїтів, приймаючи Тіло і Кров Христа». У цьому розумінні Господь Ісус залишився з нами передусім для того, щоб бути разом і поруч із нами у Пресвятих Дарах,: щоб ми йшли «туди, де Він є другом, братом, який є з нами і каже нам, як Марта сказала до Марії: Учитель тут і кличе тебе», — сказала настоятелька.
Мати Вероніка відзначила, що «раніше багато людей шукали Його; а чого ми шукаємо зараз?» І відповіла: «Цифрових медіа». Тому монахині, «як жінки споглядального життя, а тим більше — згідно з нашим кармелітським духом», хочуть, щоб люди «пізнали Його, щоб могли Його прийняти, відчути цю силу і завдяки цьому отримувати ще більше й більше».
Читайте також:
Таємниця нашої стійкості — у єднанні з Богом. Представник України виступив на Євхаристійному конгресі в Еквадорі
Свята Маріанна від Ісуса, народжена як Маріана де Паредес Флорес Граноблес-і-Харамільо, прийшла на світ 31 жовтня 1618 року в Кіто, у сім’ї офіцера й матері-аристократки. Через свого батька вона була пов’язана з іспанськими конкістадорами. У 7 років осиротіла; її вихованням опікувалася старша сестра Єроніма з чоловіком.
Маріанна змалку відзначалась великою побожністю та чутливістю до людської біди. Вона заохочувала однолітків до спільної молитви, до молитви Розарію, до Хресної дороги, а також до євангелізації та допомоги корінним жителям. Подорослішавши, двічі намагалася вступити до монастиря, але діставала відмову через слабке здоров’я. Тому Маріанна вирішила служити Богу як мирянка в одній із кімнат сімейного замку, що дістався їй у спадок від сестри-опікунки. Вона облаштувала келію, в якій жила, присвячуючи час різним побожним практикам, зокрема умертвінню і покуті. Сьогодні її келія — це хори Високого Кармелю.
Дівчина відзначалася численними здібностями, була музикальною, чудово грала на гітарі та її місцевому варіанті — віуелі, мала гарний голос; уміла читати й писати, готувати, шити й вишивати, що дозволяло їй уникати неробства. Маріанна вдавалася до частин умертвінь і постів. За порадою духовних наставників і сповідників, переважно єзуїтів, вона склала обітницю чистоти і стала францисканкою-терціаркою (оскільки в Товаристві Ісуса немає мирянської гілки).
Коли 15 березня 1645 року в Кіто стався землетрус, а точніше — ціла серія підземних поштовхів, завдавши численних смертей, один із єзуїтів сказав у проповіді, що готовий віддати своє життя, тільки б земля перестала трястися. Тоді Маріанна сказала Богові: «Ні, Господи; життя цього священника потрібне для спасіння душ, — а я для цього не потрібна. Я пропоную Тобі своє життя, щоб поштовхи припинилися».
Люди захоплювалися самовідданістю молодої жінки, яка ще того ж дня відчула, що серйозно захворіла, — і в той же час припинилися землетруси. Маріанна померла 26 травня 1645 року в своєму рідному місті в ореолі святості. Її називають «Azucena de Quito» (Лілія Кіто). Великі натовпи прийшли на прощання з нею, особливо бідняків, яким вона допомагала протягом усього життя, а на жалобній Святій Месі та похороні були присутні найвищі персони міста.
Блаженною її проголосив 20 листопада 1853 р. папа Пій IX, а святою — Пій XII, через неповне століття (4 червня 1950). Це перша уроджена еквадорка та жителька Кіто, винесена до слави вівтаря. Її вважаються покровителькою Еквадору, хоч Маріанна жила задовго до його постання як незалежної республіки.
30 листопада 1945 року Національна конституційна асамблея Еквадору посмертно присвоїла їй звання Героїні Батьківщини — на знак визнання її заслуг у припиненні землетрусу. Пам’ятник, присвячений їй, стоїть на одному з фасадів базиліки св.Петра у Ватикані, як однієї з двох латиноамериканок (друга — чилійська свята Тереза Андська).
фінансово.
Щиро дякуємо!
