У переддень 29 вересня — свята Трьох Архангелів, — в суботу 28‑го вересня 2024 року, у львівській парафії св.Михаїла Архангела на Святу Месу зібралося кількадесят священників та повний храм вірян. Очолив богослужіння архієпископ Адріан Ґальбас із Катовіц.
Парафія св.Архангела Михаїла мало того що святкує урочистості два дні підряд — бо сьогодні річниця освячення, а завтра ще день Покровителя парафії. Тут ще й проголошений єпископатом Рік св.Архангела Михаїла фактично не закінчиться завтрашнім святом, як по всій РКЦ в Україні, а триватиме постійно. Бо це ж парафія Архангела, і молитися до нього тут не перестануть. Це зазначив настоятель парафії о.Яцек Коцур, запрошуючи всіх приходити й надалі до сихівського храму.
Святу передували приготування духовні й матеріальні, зокрема — у приготуванні святкового почастунку (а також випрошення гарної погоди, що, як зазначив о.Яцек, не є чимсь принциповим для урочистості, але завжди є приємним). Парафіяни принесли багато солодощів до спільного столу, а також пригощали гарячим гострим бограчем. Це також гарне свідчення, бо деякі священники на цей відпуст прибули з групами своїх парафіян, із різних місцевостей Львівської архідієцезії. Те, що сихівська парафія попіклувалася і про ближніх, і про дальніх, свідчить про її живість. А саме до цього — тобто щоб християнам бути дієвими у своїй вірі та піклуватися одні про одних, не обмежуючись словами, — закликають усі пастирі Церкви з усіх амвонів.
Архієпископ Адріан зізнався, що він уперше в Україні (колись хіба що кілька годин провів на львівському вокзалі). Пастир із Польщі, з Катовіц, сам — паллотин «походженням», після відпусту на Сихові ще матиме освячення храму в Брюховичах. Паллотинський храм св.Терези у Львові-Брюховичах, який три роки тому зазнав нищівної пожежі через зварювальні роботи, тепер уже відбудований. Його наново освятить єпископ-паллотин, пастир дієцезії, яка багато допомагає Церкві в Україні, — а також п’ятеро священників Катовіцької архідієцезії служать в архідієцезії Львівській. Католицька Церква — воістину Вселенська.
На кожній урочистості лунає гарна довга проповідь. Піднесеними словами про віру і побожність до св.Архангела Михаїла парафіяни вітали архієпископа Катовіцького на порозі свого храму, перед самим початком Святої Меси, — а потім слухали його повчання від вівтаря.
Архієпископ Адріан Ґальбас дещо вирізняється з числа багатьох ієрархів Католицької Церкви. У Польщі він відомий гострим слівцем і активною «практичністю» свого єпископства, відкритістю до мирян та нових викликів часу.
Наведемо кілька цитат із проповіді архієпископа Катовіцького.
*
«Сьогодні сатана вбраний у кольорові шати толерантності, політкоректності, плюралізмів, лібералізмів, фемінізмів і чого там ще. Але навіть малі діти знають, що в Червоній Шапочці вовк переодягнений — страшніший, ніж у своїй власній шкурі».
*
«Християнство — це не дешева газетка, легко доступна, кічувата, невимоглива. Християнство вимагає старань, як товар із найвищої полиці. Але як постараєшся і його здобудеш (справжнє християнство, а не його підробку), — то воно й служитиме все життя, а не як товар на один сезон».
*
«Як вибирати Христа? Як св.Михаїл. Нам сьогодні потрібна рішуча віра, яка будується на ясному рішенні серця: ‘вибираю Христа!’ — і крапка. А не ‘ну, може, виберу Христа’, або ‘скоріше Христа, ніж щось інше’».
*
«Віра Церкви — це не телевікторина, з неї не можна вибрати тільки те, що найпопулярніше, й відкинути менш популярне».
*
«Ми здатні зобов’язатися до великих справ. Але за умови, що вони триватимуть недовго…
Якщо йдеться про кілька хвилин, то і з цим проблеми; а якщо про все життя, то це часто незносне. Звідси — стільки слів, кинутих на вітер, стільки недотриманих обітниць, стільки зламаних присяг. Святий Михаїл вчить нас культурі тимчасовості протиставляти культуру вічності».
*
«Церква зробилася сидячою. І йдеться не про поставу під час богослужінь. Ідеться про нашу ментальність ‘сидячих’, які не наважуються на рух, переляканих і випатраних християн, які вже в понеділок надягають шапки-невидимки, щоб не було видно, що вони — християни. Наче замість стійкого хреста основним знаком їхньої віри є флюгер, що крутиться залежно від людської думки».
*
«Треба звикнути, що до нас, християн, світ буде ставитися гірше, ніж до вимираючих видів мавп. Бо мавпи принаймні перебувають під охороною, а щодо християн можна мати таке враження, ніби світ чекає, коли вони повністю вимруть.
Треба звикнути, що світ, особливо медіальний, інколи дивитиметься на християн із добродушною насмішкою — так якби ми були колекціонерами автомобільних модельок, якими вони захоплюються, але для інших це не має жодного значення».
*
«У боротьбі найважливішою є любов. Бо як її забракне — боротьба зведеться до бездушного насильства».
*
«У Старому Завіті юдеї отримали від Бога заповідь любити ближнього, як самого себе. Ця заповідь, хоч і прекрасна, говорить про любов недосконалу бо людина і себе може любити дуже погано. Христос під час Останньої Вечері просив учнів не про те, щоб вони любили інших, як себе самих, але щоб вони любили так, як Він їх полюбив».
Фото: Сергій Якубовський
фінансово.
Щиро дякуємо!
