Про доброго самарянина

Роздуми над Словом Божим на понеділок XXVII звичайного тижня, рік ІІ

Чоловік йшов із Єрусалима до Єрихона.

Єрусалим і географічно, і духовно — найвища точка в Ізрáїлі, Єрихон — навпаки: він розташований нижче рівня моря. Відповідно цей чоловік ішов униз, спускався, «падав». Єрусалим — це місто Божої слави, там знаходився храм Господній. Єрихон у перекладі означає «місто місяця».У єврейських уявленнях місяць належав дияволові, тому репутація цього міста була відповідною. Отже, наш герой йшов від Божої слави до володінь Сатани, впадав у гріх. 

Тому не дивно, що на цій дорозі на нього напали розбійники, демони. Коли ми ідемо дорогою гріха — будемо биті аж до смерті. 

Про левіта і священника сказано, що вони йшли тією ж дорогою, тобто від Єрусалима до Єрихона. А тому нічого дивного, що вони не допомогли подорожньому, який стікав кров’ю. Коли ми йдемо дорогою гріха, наші серця черствіють: ми неспроможні відчути біль іншого, нездатні йому допомогти.

Про самарянина сказано, що він проходив. Не вказано напрямку його руху. Може він ішов до Єрусалима, а може й до Єрихона. Але змилосердився.

Для юдеїв самаряни були найгіршими ворогами — як і юдеї для самарян. Тому ця допомога була просто неймовірним Божим чудом. Христова любов здатна вилікувати найглибші рани у взаємовідносинах також і між народами.  

Далі говориться, що самарянин «перев’язав його рани, поливши на них олії та вина». Якщо взяти до уваги, що вино використовувалося як антисептик, а олією пом’якшувалися синці та забої, то послідовність, яку вказує євангеліст, з точки зору медицини неправильна. Спершу треба обробити рани вином, а потім пом’якшити їх олією. Не так чинить наш Господь, Добрий Самарянин. Коли Він зустрічає поранену гріхом людину, то спочатку дає олію своєї любові, милості, а лише потім — вино очищення. Тому не біймося приходити до Бога.

Постоялий двір — це Церква, куди всі ми, поранені гріхом подорожні які також прямували від Єрусалима до Єрихона, були доправлені Христом-Самарянином після того, як Він знайшов нас і перев’язав наші рани. Постоялий двір приймає всіх — аби лиш заплатили. У нашому випадку платня у два динарії означала дві головні Божі заповіді: любові до Бога і ближнього. Ми маємо заплатити тільки любов’ю — нічого більшого цей постоялий двір від нас не чекає. Але оскільки ми, побиті й пограбовані, не маємо нічого, все оплачує Ісус. Ми здатні бути в Церкві не силою нашої любові, а Його.