Кончетта була одночасно налякана і здивована. Вона жестом запропонувала їм тихо наблизитися і прошепотіла: «Натіна розмовляє з Пресвятою Дівою».
Біографія блаженного Бартоло Лонго — італійського сатаніста, який пережив чудесне звільнення й навернення, і як покуту пообіцяв «не залишати цю дику землю, доки не поширить тут Розарій Марії», — стала б чудовим фільмом. Однак сьогодні ми розповімо вам не про життя будівничого санктуарію в Помпеях, а про Помпейську новену, яку називають «безвідмовною». Нею мільйони віруючих в усьому світі впевнено моляться за справи, які людськими силами неможливо розв’язати. І вони свідчать, що ці справи вирішуються!
Бартоло Лонго: сатаніст, який став терціарієм
Навернення Бартоло Лонго було глибоким; він пережив сильне потрясіння. Але це не була разова подія. Його не лише час від часу роздирали сумніви — він мав і напади панічного страху.
«Незважаючи на покуту, мене все ще мучила думка, що я належу Сатані і все ще його раб, і що він чекає на мене в пеклі. Розмірковуючи про це, я впадав у відчай і був близький до самогубства», – писав колишній священик Храму Сатани.
Домініканець о.Альберт Раденте, в якого Бартоло сповідався, палко молився і постив за нього. 25 березня 1871 року Лонго прийняли до Третього домініканського ордену (мирян), і він обрав собі ім’я Росаріо — «Брат Розарій».
Розарій і спасіння
Попри напади депресії та страху, він боровся, розпочав покуту. Брат Розарій приводив до ладу старі справи та провідував своїх знайомих із секти, пояснюючи, що вони повністю помиляються, а це може приректи їх на вічне прокляття. Його висміювали; ніхто не розумів, про що він говорить.
Лонго навіть прийшов на зустріч групи, яка проводила спіритичні сеанси, і, тримаючи медальйон Богоматері, вигукнув: «Я відрікаюся від спіритизму, бо це лише плутанина брехні та помилок!» У моменти найбільшої спокуси проти надії він згадував слова отця Раденте, який повторював за Марією: «Той, хто поширює мій Розарій, буде спасенний».
Під час чергового нападу відчаю, пережитого в Помпеях, Лонго теж згадав ці слова, упав навколішки й зізнався: «Якщо ці слова правдиві — я буду спасенний, бо не покину цю дику землю, доки не поширю тут Твій Розарій!»
І він вирушив у дорогу. Так почалась його важка, виснажлива і складна праця з будівництва не лише храму з каменю й дерева, але живої святині, з сердець віруючих, для Цариці Святого Розарію. «Провидіння взяло мене за руку, наче хтось, хто веде сліпих і дітей», — записав він по роках.
Сила довіри Бартоло Лонго
Ішов 1879 рік; Бартоло захворів на черевний тиф, якого тоді ніхто не міг вилікувати. Він дуже страждав; здавалося, що помирає. При цьому він ще наглядав за будівництвом храму в Помпеях.
«Настав день Успіння, 15 серпня 1879 року. Вперше золоту корону поклали на голову Богоматері; але того дня я лежав у ліжку, мій стан постійно погіршувався. Усі друзі навколо мене, включаючи отця Раденте, молилися до Богоматері за моє життя. Не було навіть проблиску надії…
Тоді я подумав, що треба не чекати більше і, з Божою допомогою, зупинити тяжку хворобу. Треба було взяти образ з парафії і поставити його у моїй спальні. Так і сталося. Присутні постійно повторювали: ‘Тоді ми також повіримо в чудеса Марії під цим образом, коли він одужає’. І я з довірою звернувся до святої Катерини Сієнської та сказав їй:
Моя люба сестро, я писав про тебе у своїй книжці ‘П’ятнадцять субот’, що ти з небес скаржишся на малу кількість вірних на землі, які звертались би до тебе за благодатями, — так начебто сила на небесах, яку Ісус довірив тобі на землі, зменшилася. Як сьогодні читачі можуть повірити моїм словам, якщо я, перший, хто звертається до тебе, не отримую від тебе благодаті? І як вони повірять у чудеса Помпейської Богоматері Розарію, якщо Вона дозволить померти тому, хто ініціював будівництво Її храму і проголошує Її діяння?
О невимовна доброта Матері, яка виконала молитви святої Катерини! Опівночі я розплющив очі — біль у шиї та хребті зник разом із черевним тифом, так що перший промінь сонячного світла приємно торкнувся моїх очей вперше по багатьох днях, коли я не міг зносити світла через біль! Хіба це не явне диво?» — писав зворушений Бартоло Лонго, впевнений у втручанні Богоматері Розарію.
П’ять років по тому, 1884 року, Марія, шанована в Помпеях у своєму образі Цариці Розарію, сама забрала голос, давши Бартоло Лонго можливість написати новенну — сьогодні відому як Помпейська.
Помпейська новенна
Чудо Цариці Розарію
8 травня 1884 року в Неаполі, на першому поверсі палацу Рокко за адресою Віа Сеттембріні, 5, сталася незрозуміла подія. У кімнаті стояла 21‑річна Фортунатіна Агреллі, вже майже два роки хвора на дивну хворобу, що проявлялась у сильних судомах, які тривали по 10 годин поспіль. Щовечора щось душило її і вона хапалася за горло, билася на ліжку, рвала на собі волосся, кусалася та била людей і предмети з надлюдською силою.
Були вечори, коли четверо сильних чоловіків не могли втримати її в ліжку. Після нападів вона падала безпорадна і виснажена; все тіло здригалося від судом. Окрім цих нападів, дівчина страждала від головного болю, болю в ногах і животі, а температура її тіла іноді падала, іноді піднімалася до небезпечного рівня. Ніхто не знав, що робити. Медицина вичерпала свої можливості, а нетипові симптоми тривали вже два роки.
Фортунатіна, яку рідні називали Натіною, молилася до Богородиці, просячи про допомогу. Й ось 8 травня, після двох років страждань, вона без жодних труднощів підвелася зі стільця і стала посеред кімнати. Усі свідки затамували подих, а дівчина виявила, що може рухатися, ніщо її не душило, ніщо не притискало до ліжка. Вона зцілилася!
Натіна одразу згадала слова Марії: «Коли знову почнеш ходити — схили коліна й тричі промов Аве на знак подяки». Дівчина підійшла до образу й стала там, заглибившись у роздуми.
18 червня 1884 року Натіна прибула в долину Помпеїв та в присутності всієї родини свідчила про чудо. Воно стосувалося не лише її зцілення, але й ефективності новенни, яку запропонувала сама Богородиця. Бартоло Лонго популяризував цю молитву на підставі свідчень Фортунатіни, яка засвідчила під присягою, що спосіб цієї молитви їй відкрила сама Богородиця.
Дієвість «помпеянки»
Щоби зрозуміти диво зцілення Фортунатіни й роль, яку Бартоло Лонго відіграв у написанні Помпейської новени, треба повернутися в минуле. «Це було 16 лютого 1884 року. Пан Маріано Розаті, ревний помічник у будівництві храму, прийшов до мене і попросив про освячений медальйон Богоматері Помпейської. Він хотів подарувати його своєму другові, доктору Бельмонте, для його тяжкохворої пацієнтки», — написано в книжці «Чудеса і благодаті Цариці Святого Розарію в Помпеях» блаженного Бартоло Лонго.
«Якщо Пресвята Діва Помпейська зцілить синьйорину Агреллі, — сказав він, —до грона Її шанувальників неодмінно долучаться багато неаполітанців. Батько хворої має багато друзів. Я також надішлю їй книжечку з новенною; нехай сім’я молиться, і нехай над ліжком хворої повісять зображення Богоматері Помпейської».
Коли Натіна отримала від свого лікаря ікону, медальйон та новенну, вона відчула приплив любові й таємничої довіри до Богоматері Помпейської. Переповнена цим побожним почуттям, вона запрагнула написати прохання до Богоматері. Оскільки сама дівчина була дуже слабкою і не могла тримати ручку, то продиктувала такі слова:
Фортунатіна Агреллі, тяжко хвора, просить про зцілення Помпейську Богоматір Розарію. Якщо її прохання буде почуте, вона обіцяє особисто приїхати до Помпеїв, висловити свою вдячність і дати пожертву на Її храм.
Пан Розаті вислав це прохання до Помпеїв; Бартоло Лонго поклав його на вівтар біля ніг Богоматері Помпейської, а Фортунатіна з усією сім’єю розпочали молитися новенну за її одужання. Стан хворої не тільки не покращився, але й почав погіршуватися. Натіна почала сумніватися в допомозі Марії.
Однак через два дні після закінчення новенни почали відбуватися надзвичайні події. Вона їх детально записала, а численні свідки підтвердили — зокрема її батько, адвокат Камілло Агреллі, священник Сальваторе Нізіо та Вінсент Бельмонте, лікар із Неаполя.
Санктуарій Богородиці Святого Розарію в Помпеях
Розмови з Марією
Свідчення, що зберігається у санктуарії в Помпеях, каже:
«3 березня, після 14:00, судоми знову почалися, але за годину вони несподівано припинилися. Кончеттіна, яка сиділа біля ліжка хворої, раптом почула голос Фортунатіни, яка дуже голосно й чітко вимовляла такі слова: ‘Помпейська Царице Розарію, даруй мені цю благодать!’
Це вразило Кончеттіну і вона почала уважно слухати слова хворої. Бажаючи, щоб інші члени родини стали свідками цієї надзвичайної події, вона подзвонила у дзвінок. Її мати Тереза та інші члени родини негайно прибули. Кончеттіна була одночасно налякана і здивована. Вона жестом запросила їх тихо підійти і прошепотіла: ‘Натіна розмовляє з Пресвятою Дівою Марією!’
Усі почали прислухатися до цієї таємничої розмови. До їхніх вух доходили лише відповіді хворої, але слів невидимої Співрозмовниці вони не чули. Вони помітили, що під час розмови Натіна шукала щось на своїй шиї, ніби прагнула дотягнутися до медальйона Богоматері. «Його у мене забрали!» — вигукнула вона голосом, сповненим болю. Потім вона почала давати різні обітниці: що носитиме медальйон на шиї та повісить образ над ліжком. Нарешті вони почули такі слова: ‘Дозволь мені, Мамо, поцілувати край твого одягу!’
Запала тиша. Фортунатіна перехрестилася так старанно і з такою свободою, наче відновила всі свої сили. Але одразу після цього вона знову впала в конвульсії».
Свідчення про об’явлення Марії
Фортунатіна пізніше розповіла про своє видіння:
«Я лежала напівсонна, коли мені з’явилася Богоматір Розарію. Побачивши Її, я одразу ж перехрестилася. Пресвята Діва Марія тримала в одній руці Дитя Ісуса, а в іншій — розарій. Вона сиділа на престолі в оточенні ангелів. Марія та Ісус були одягнені в біло-золоті шовкові шати, а на їхніх головах були корони, інкрустовані дорогоцінним камінням.
Їх супроводжували монах та монахиня [ордену] святого Домініка. Престол, краса Марії та сяйво небес полонили мене. Марія дивилася на мене ніжним, материнським поглядом. Це вселило в мене довіру, і я одразу почала благати Її:
Царице Святого Розарію в Помпеях, даруй мені благодать здоров’я! Я вже зверталася до Тебе з цим проханням, молилася новенну, але ще не відчула Твого милосердя. О Маріє, Ти ще не дарувала мені жодної благодаті. Я хочу бути здоровою!
Марія відповіла: ‘Ти молилася до мене різними закликами і завжди отримувала благодаті. Тепер, коли Ти закликаєш Мене під іменем Цариці Святого Розарію Помпей, яке ближче Мені за всі інші, Я не можу Тобі відмовити. Помолися три новенни, вшануй Мене, і будеш зцілена’».
Марія відповідає на прохання
Під час тричасної новенни Марія ще кілька разів відвідала Фортунатіну. Під час одного з об’явлень Вона сказала: «Під час останньої новенни твій стан погіршиться так сильно, що лікар підтвердить безнадійність. А коли всі засумніваються у твоєму одужанні — ти в це вір тим більше! 15 серпня, у свято Внебовзяття, ти зцілишся повністю».
Два тижні по тому, в ніч із 19 на 20 квітня, Фортунатіна знову побачила Богоматір Розарію. Це видіння додало їй сміливості й вона зізналася: «Пресвята Діво Помпейська, я не хочу чекати до 15 серпня на повне одужання». І, хай як дивно, Марія задовольнила її прохання змінити дату зцілення. Цікаво, що Марія відповіла одразу:
«За те, що ти зносила свою хворобу з покорою Божій волі, Бог дарує тобі цю благодать на Моє прохання. 26‑го числа цього місяця ти будеш зцілена від недуги. 30 квітня всі інші страждання припиняться. З того дня ти зможеш ходити. Коли знову станеш на ноги— стань навколішки та промов три ‘Аве Марія’ на знак подяки. До кінця травня ти вийдеш із дому».
Перш ніж піти, Вона додала голосом, сповненим прихильності й доброти: «Хто бажає отримати благодать, має відслужити три новенни на Мою честь, промовляючи 15 таємниць Розарію, а потім прочитати ще три новенни подяки», — записав Бартоло Лонго.
26 квітня, у свято Богоматері Доброї поради, близько 3:00 ранку повністю зникла внутрішня недуга, якої медицина жодним способом не могла вилікувати. Фортунатіна Агреллі страждала від неї рік і два тижні без перерви. Так здійснилася обітниця Марії. Згідно з Її словом, 30 квітня припинилися всі інші страждання Натіни.
8 травня дівчина змовила благальну молитву до могутньої Цариці Помпейського Розарію, яку всі шанувальники Богоматері Розарію читають того дня опівдні. Вона з довірою дивилася на образ Богоматері Помпейської, що висів на протилежній стіні, перед яким від ранку горіли дві великі свічки.
Чудеса з рук Богоматері
Бартоло Лонго, впевнений у заступництві Марії, не лише упорядкував свої поради щодо того, як молитися новенну, але й почав ретельно записувати всі свідчення про благодаті, отримані через Царицю Помпеїв.
«О возлюблене Серце Марії! Вона з’явилася дочці капітана Агреллі з Неаполя і повторила їй ці солодкі слова: Щоразу, коли ти бажаєш отримати від мене благодать, помолися три новенни з 15 таємниць Розарію, а потім три подячні новенни».
Натіна молилася все саме в такому порядку — і дивовижним чином зцілилася. Наслідуючи її приклад, після молитви трьох новенн, тисячі людей дивовижним чином одужали та отримали відповідні благодаті — не лише в Італії, але й у всіх частинах Європи, Америки, Африки, ба навіть Індії та Китаю.
«Розповіді про благодаті й чудеса, що сталися після молитви Помпейською новенною, підтверджені канонічними процесами та свідченнями достовірних свідків і сертифікованих лікарів, а також описані численними єпископами з віддалених дієцезії, можна прочитати в журналі «Розарій і Нові Помпеї» починаючи з 1884 року і до наших днів», — записав невтомний Брат Розарій.
Переклад CREDO за: Агнєшка Бугала, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
