Багато Пап за останні сто років мали особливу побожність до Пресвятого Серця Ісуса, часто заохочуючи до цього вірних і пишучи про це у своїх проповідях, промовах і листах.
Папа Бенедикт XVI вплів це у низку своїх творів і промов — наприклад, у листі, написаному з нагоди 50-ї річниці енцикліки «Haurietis Aquas».
Він розмірковував про вшанування Пресвятого Серця, пояснюючи, як воно може відкрити наші власні серця Богові:
«Коли ми практикуємо цю побожність, ми не тільки з вдячністю визнаємо Божу любов, але й продовжуємо відкриватися цій любові, щоб наше життя ще більше ґрунтувалося на ній. Бог, який влив свою любов “в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рим. 5, 5), невтомно запрошує нас прийняти Його любов. Головна мета запрошення повністю віддатися спасительній любові Христа і присвятити себе їй — це здійснити наші стосунки з Богом».
Папа Бенедикт XVI сказав навіть, що ця побожність «має незамінне значення для нашої віри і для нашого життя у любові».
Крім того, любов, яку дає нам Пресвяте Серце Ісуса, може допомогти нам любити ближнього:
«Кожен, хто внутрішньо приймає Бога, формується Ним. Досвід Божої любові чоловіки і жінки мають переживати як “покликання”, на яке вони мають відповісти. Звертаючи наш погляд на Господа, який “узяв наші недуги й поніс наші хвороби” (Мт 8, 17), ми стаємо уважнішими до страждань і потреб інших».
Побожність до Пресвятого Серця Ісуса — це прекрасна практика, яка допомагає формувати наше серце і відкривати його Богові і ближньому.