Цими днями, в жовтні, минув уже рік від смерті Ванди Пултавської (1921-2023), польської лікарки, докторки медичних наук і спеціалістки з психіатрії, доцентки Папської академії теології, колишньої ув’язненої в німецькому концтаборі Равенсбрюк під час Другої світової війни, близької подруги святого Йоана Павла II.
Після неї залишилося багато статей і книжок, а також відеозаписів, із яких можна надалі черпати мудрість в одвічних питаннях, які небагато змінилися за століття її життя. Це стосунки, повага до життя, любов, ніжність, взаємне розуміння.
Пропонуємо кілька цитат із відеозапису, в якому пані Ванда говорить про любов, очищену від викривлення надмірною сексуалізацією.
Переконання, що жінка — це «половина», яка шукає свою «другу половинку», — це нонсенс, каже п. Ванда. «Від жінки залежить існування світу. Найважливіше — що вона може бути матір’ю».
Чи це є таким образливим для сучасних прогресивістів «зведенням жінки до ролі матки»? Аж ніяк. Жінка, каже п.Ванда, «не мусить бути біологічною матір’ю: вона повинна мати материнську позицію». «Мати все дає дитині; вона повинна дозрівати до материнства. Я знаю прекрасних черниць, які були матерями для всіх», — пояснює вона.
Згадує п. Ванда і слова Йоана Павла ІІ, сказані в Парижі, де Папа Войтила говорив, що зв’язок між людьми будується на подиві й ніжності. «Це дві опорні колони спілкування хлопця й дівчини, — підкреслює Ванда Пултавська. — Вони мають захоплюватися і ‘десексуалізуватися’. Не думай, що ти ‘тільки хлопець’ (чи дівчина); думай, що ти — людина. А людина має дійти і до смерті, й до неба. Статевим є тіло, а не дух».
«Я кажу дівчатам: перевищ себе, не зупиняйся на собі, почни думати, що ти маєш робити на тому місці, де ти є», — радить Ванда Пултавська.
«Любов — це те, що існує поміж людьми, між розумінням цієї людини і цієї людини, на підставі однакових цінностей. І ця любов не може постати без учинків: як віра без учинків мертва, так само й любов. Подружжя може жити обік — і зовсім не любити одне одного!»
«Приятель розповідав, що найкращу науку про любов він почув у лісі. Був партизаном, під час війни, і йшов до хреста, де їм служили Святу Месу; зустрів жінку, що несла хмиз, і допоміг нести. Вона йому розповіла, що живе сама, чоловік давно помер, і сказала так: ‘Він не був добрим. Але невелика то мудрація — любити доброго!’ Любов бо любить людину такою, яка та є».
«Любов — це відкрити іншу людину, а не власну сексуальність».