Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ
Обидва критичні моменти в історії людей — часи Ноя та Лота — були позначені безтурботністю та захопленням життям тілесних задоволень: «їли, пили, женилися, виходили заміж». Фактично це означає, що перед приходом Сина Людського на Останній суд люди також залишатимуться безтурботними, також шукатимуть задоволень.
А що, залишатися напруженими весь час?
Ні, йдеться не про це, а радше про те, що ми за всяку ціну намагаємося як малі діти залізти під ковдру, гадаючи, що тебе ніхто не бачить тільки тому, що й ти нікого не бачиш. Замість того, щоб розв’язувати проблему, ми воліємо втікати від неї. Куди? В задоволення та безтурботність.
Якщо подивитися на сучасну Україну в умовах війни, кризи, небезпеки знищення чи зникнення, — ми все одно побачимо корупціонерів, які крадуть гроші мільйонами й мільярдами. Вони не знають, що це вони ті, хто готує кінець Україні? Знають. Просто така їхня реакція на правду: втекти в той спосіб, який відомий і доступний їм.
Погляньмо на інший бік реальності — пацанчиків, які день у день палять уже дуже дороге курево та запивають його вітчизняним і поки що порівняно дешевим пивом. Хтось із них уже втратив роботу, хтось ніколи не мав, хтось поки ще має, але малооплачувану. Замість того, щоб думати про, як витримати в умовах війни та кризи, готуватися, вчитися, шукати, волонтерити вони закопують голови у пісок щовечірнього пивка і сигарети.
А може всі ці кризи, політичні та суспільні катаклізми — це урок, щоби підготувати нас до Останнього дня? Чи вчимо ми цей урок?