Римо-катол.: 25 листопада
У Римі 21 жовтня 2001 рокувідбулась беатифікаційна св. Меса під час якої вперше в історії Католицької Церкви до слави вівтаря були винесені одночасно чоловік і його дружина. Ними стали італійське подружжяЛуїджі Белтраме та Марія Луїза Кваттроккі(в дівоцтві — Корсіні). А для їх літургійного спомину визначено 25 листопада — день, коли вони, уклавши 1905 року церковний шлюб у римській базиліці Санта Марія Маджоре, розпочали свою спільну подорож до вічного щастя.
Промовистим є факт, що їхня беатифікація відбулася в день 20-річчя виходу апостольського повчання «Familiarisconsortio», в якому св.Йоан Павло ІІ визначив подружнє життя як шлях до святості. Отже, хто вони —Луїджі Белтраме та Марія Луїза?
Луїджі був юристом за освітою, практикуючим адвокатом. Крім юриспруденції також вивчав релігійні науки у Григоріанському університеті. Активно підтримував скаутський рух (юнацький рух, заснований Робертом Баден-Пауелом; відповідником його в Україні є організація «Пласт»). Пізніше, вже одружившисьіз Марією Луїзою, він кілька разів відмовлявся від високих посад, пропонованих урядом Муссоліні: з тоталітарним режимом він не хотів мати нічого спільного.
Марія Луїза походила з давнього аристократичного роду, з якого, крім інших визначних постатей, походив і Лоренцо Корсіні —папа Климент ХІІ. Як і її чоловік, здобула гуманітарну освіту і, маючи письменницький хист, активно співпрацювала з католицькою пресою та видавництвами, зокрема — уклала кілька видань формаційно-аскетичного характеру, присвячених подружжю, сім’ї та вихованню дітей. Крім того, Марія Луїза брала участь у діяльності «Католицької Акції», головним чином допомагаючи хворим. І хоча її чоловік був віруючою людиною, практикуючим католиком, Марія Луїза відіграла певну роль у його зростанні у вірі: саме її ревність у вірі підтримувала і розпалювала його віру, спонукала до участі в конкретних справах, без яких «віра мертва» (пор. Як 1, 17). Щоб робити ці справи, Луїджі і Марія Луїза вступили до Руху християнського відродження, а потім — до Фронту сім’ї.
Наступного року після одруження Господь дарував подружжю Кваттроккі сина, якого назвали Філіпом. Ще через два роки народилась донька Стефанія, ще за рік — другий син, Чезаре. 1914 року Марія Луїза знову завагітніла. На четвертому місяці їй поставили діагноз, згідно з яким дитина повинна була загинути в лоні матері. Як буває в таких випадках, Марії Луїзі пропонували зробити аборт, але й вона, і її чоловік одностайно відмовились. У цей важкий для їхнього подружжя момент неоціненне значення для них мала підтримка з боку їхнього духовного наставника, францисканця Пелегріно Паолі. Розмовляючи з ними, він допомагав їм подолати страх і повністю покластися на Боже Провидіння. Хто покладається на Бога — ніколи не помиляється. Не помилилось і подружжя Кваттроккі. У квітні 1914 року Марія Луїза народила доньку, яку назвали Енрікеттою. Дитина народилась абсолютно здоровою.
Хоча Луїджі і Марія Луїза були задіяні у багатьох різноманітних справах, першою і найголовнішою вони вважали виховання своїх дітей. Присвячуючи їм кожну вільну хвилину, вони вчили їх молитися, разом із ними щодня ходили на Святу Месу, щовечора перед сном уся сім’я ставала навколішки перед розп’яттям. І головним «засобом виховання», який вони застосовували, був особистий приклад. Наскільки їм вдалося передати віру дітям? Подальша доля їхніх дітей дає на це запитання промовисту відповідь: Філіп розпізнав покликання до священства, Стефанія — до чернецтва (стала бенедиктинкою). Чезаре став монахом-трапістом. А те, як сильно їхні діти були вдячні своїм батькам, показує приклад молодшої дочки: Енрікетта опікувалася батьками в їхній старості, відмовившись заради цього від особистого життя.
1920 року Луїджі та Марія Луїза здійснили у своєму домі інтронізацію Пресвятого Серця Ісуса: це означало присвячення їхньої сім’ї Господньому Серцю. А ще через кілька років, коли виповнилося 20 років їхнього шлюбу, вони, за порадою о. Паолі, склали обітницю чистоти. Це рішення було не тільки вираженням вдячності Богу за прожиті разом прекрасні роки, але й прагнення глибокої взаємної єдності у відданні Богу. Відмовившись від фізичної близькості, вони досягли набагато глибшої близькості духовної. І з Богом, і між собою. «Господь Бог не розділяє, а єднає, — казала Марія Луїза, — бо Він є Любов». А ще вона запевняла чоловіка, що її почуття до нього не охололи, а стали ще палкішими і ніжнішими.
Земний шлях Луїджі Кваттроккі завершився 9 листопада 1951 року. Марія Луїза надовго пережила коханого чоловіка. Залишившись удовою, вона займалась переважно письменницькою діяльністю. Серед написаного нею в цей періодна особливу увагу заслуговують цікаві автобіографічні замітки, в яких вона визнавала, що й надалі відчуває присутність чоловіка і вірить, що вони знову з’єднаються в домі Небесного Отця. Це сталося 26 серпня 1965 року, коли її душа відійшла до Неба, а тіло спочило поряд із чоловіком на одному з римських цвинтарів.
На беатифікаційній Месі Луїджі та Марії Луїзи були присутні троє їхніх дітей, яким і самим уже було за 90 років.
Молитва за заступництвом подружжя Кватроккі
Блаженні Маріє та Луїджі, які дали нам прекрасний взірець подружнього і сімейного життя, моліться за нас, щоб і ми, як ви, зуміли дотримати належну рівновагу поміж професійною працею, служінням ближньому та сімейним життям. Допоможіть нам, пригніченим стількома обов’язками, зайнятим і забіганим, знайти час на те, що в житті насправді важливе, і завжди розважливо розпізнавати, на що маємо присвячувати свій час і увагу.
Допоможіть нам правильно виконувати батьківські обов’язки і завжди цінувати спільно проведений час. Навчіть нас бачити потребу свідчення і доброго прикладу для наших дітей. Дайте, щоб ми завжди пам’ятали, що все, чого хочемо їх навчити, ми повинні показати власним прикладом життя.
Моліться, щоби наш дім завжди — як і ваш — був осяяний Божим світлом, і щоб кожен, хто до нього входить, отримував любов і сімейне тепло. Моліться за всі сучасні сім’ї, аби культивували справжні цінності й не марнували дарів, які їм довірені. Амінь.