Дитячі капризи і діла мудрості

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІ тижня Адвенту

Сьогодні в Літургії ми чуємо одну з небагатьох притч, що їх пояснив сам Ісус Христос. Мова про опір Божому Царству.

Ще старець Симеон заповідав у храмі перед Йосифом та Марією: «Ось Цей поставлений на падіння і на під­не­сення багатьох в Ізрáїлі, як знак протиріччя» (Лк 2,34). Пригадуються також слова з Прологу апостола Йоана: «До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли» (Йн 1,11). Ісус продовжує проголошувати Небесне Царство. Події розгортаються між першою і другою Пасхою, коли швидко вигорів перший ентузіазм і запал віри і почалися перші суперечності та небезпеки. Третя Пасха стане останньою.

Дивно що Ісус, який брав дітей в обійми і благословляв їх, а також закликав стати як діти, тому що таким належить Царство Небесне, тепер різко критикує «цей рід», порівнюючи його з дітьми на майданах.

Останнє енігматичне (загадкове) слово Ісуса подає нам певний ключ до розуміння цього парадоксу: «Тож мудрість виправдана своїми ділами». Йдеться про те, щоб Царство Боже не сприймати як іграшку, яка одразу зацікавила, захопила, але швидко набридла. У справах Божого Царства потрібно осягнути мудрість, яка має виявитися у конкретних діях: у вмінні робити добро. Слід стати мудрими як змії, але простим як голуби (пор. Мт 10, 16). Необхідно навчитися чинити добро. У цьому нам допомагають сім дарів Святого Духа: Мудрість, Розум, Рада, Мужність, Знання, Побожність, Страх Божий.

На жаль сучасники Ісуса Христа були подібні до своїх предків, які заслужили на суворий докір пророка Єремії: «Бо народ Мій безглуздий; вони Мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють» (Єр 4,22). Божий народ змінився, але проблема залишилась актуальною.

Величезна помилка — продовжувати лише СИДІТИ і гукати до ІНШИХ. Коли приходить Ісус, слід особисто діяти відповідно до отриманої мудрості: «Мудрість дітей своїх підносить угору і тими піклується, хто її шукають» (Сир 4,11).