«Так само і Дух допомагає нашій слабкості. Адже ми не знаємо, як правильно молитися, але сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями»
(Рим 8, 26).
Бог дає прагнення до молитви
Процитований уривок зі Святого Письма чітко показує, що Святий Дух є джерелом молитви. Кожне прагнення звернутися до Бога походить саме від Параклета. Тому Бог хоче, щоб ми до Нього молилися, — але також сам дає нам натхнення для цієї молитви.
Те, що ми можемо молитися, вже є благодаттю. На це натхнення ми у своїй свободі можемо відповісти або позитивно, або негативно.
Піклуйся про чисте серце
Завжди важко розмовляти з людиною, яку ми образили. Спершу необхідно примиритися. Подібна ситуація виникає і в стосунках із Богом.
Звісно, ми завжди можемо звертатися до Господа, у будь-якому стані; але життя у гріху важко поєднувати з молитвою. Відкритість на Божу благодать завжди тисне на сумління, спонукаючи до покаяння і прохання про прощення. Люди, які перебувають у такій ситуації, що не можуть у певний момент прийняти Божого прощення, але намагаються молитися, — сильно страждають.
На початку кожної Святої Меси ми перепрошуємо Господа за наші гріхи; а якщо хтось скоїв смертний гріх — йому пропонують скористатися Таїнством покаяння і примирення. Аналогічно має бути і тоді, коли ми стаємо до особистої молитви.
Злий дух буде нам заважати
Молитва є духовною зброєю. Молячись, ми закликаємо Небо дарувати благодаті.
Від молитви залежить також наше спасіння. Тому логічно, що злий дух, як тільки може, буде нам заважати. Він робитиме все, щоб ми нехтували молитвою. Під час розмови з Господом він буде нас відволікати і спонукати скорочувати молитву. Коли ми будемо мати натхнення до молитви — він буде спокушати нас іншими, навіть добрими справами, тільки щоб уникнути контакту з Богом. Коли захочемо піти трохи раніше на Святу Месу, щоб підготуватися, — він буде нам радити почекати ще трохи.
Входячи на шлях молитви, потрібно це усвідомлювати, адже тоді буде легше подолати спокусу.
Молитва — це не лише обов’язок
Молитва є нашим християнським обов’язком. Так, це правда. Але якщо ми когось любимо, то хіба контакт із цією людиною не є чимось більшим, ніж обов’язком? Те саме стосується стосунків із Богом.
Дивлячись на молитву людини, одразу можна сказати, якою є її любов до Бога. Наприклад, святий Йоан Павло ІІ вставав раніше за всіх, щоб перед важким днем поговорити з Господом. Святий Домінік Савіо приходив ще до ранкової Святої Меси, на якій служив міністрантом, і молився на сходах храму. Таких прикладів можна навести багато.
Молись так, як можеш
Дуже часто людина має сумніви, чи правильно молиться. Такі сумніви можуть виникати у різні періоди духовного життя. Відволікання або сумніви, чи чує мене Бог, — це те, через що, ймовірно, проходила кожна людина, яка молиться.
Проте варто пам’ятати, що Бог дивиться не тільки на «правильність» молитви. Він дивиться на нас у ширшому контексті, зважає на зусилля, вкладені у молитву, на присвячений час, розуміє наші ситуації більше, ніж ми самі.
Молитва як місце вираження себе
«Ніхто мене не розуміє…» Кому з нас не спадало таке на думку? Справді, може бути так, що інші люди нас не розуміють. І не завжди це необхідно.
Може статися, що в певний момент не буде людини, якій можна було б розповісти про свої внутрішні переживання. Однак не можна забувати, що Бог завжди нас розуміє, причому більше, ніж ми самі. А молитва є простором, у якому ми виражаємо себе.
Ми можемо розповісти Богові все — але це не завжди необхідно, бо Він і так це знає. Саме перебування в Його присутності вже є вираженням нас самих.
Молитва без слів
Кожен, хто ступав на шлях молитви, найімовірніше, починав із молитов, записаних у молитовниках, літаній, роздумів до Розарію… Деякі навіть мають схильність множити такі молитви. Найчастіше це відбувається в людей, які тільки починають молитися.
Згодом молитва змінюється роздумами, а потім переходить у молитву без слів, під час якої ми адоруємо Бога, перебуваємо в Його присутності, споглядаємо. Завдяки Божій благодаті ми доходимо до такого переконання, що тривалого перебування перед Богом без слів — цілком достатньо. Бог знає, що нам потрібно…
Значення послідовності
Щоб тіло могло жити, йому потрібна їжа. Щоб душа могла жити, їй потрібна молитва. З погляду спасіння можемо сказати, що нам більше за їжу потрібен контакт із Богом.
Важко уникнути смертного гріха без систематичної молитви. Неможливо досягти спасіння без послідовної молитви, адже немає святого, який би не молився часто.
Невпинна молитва
«Невпинно моліться» (1 Сол 5, 17). Таке заохочення святий Павло висловив в одному зі своїх листів. Ідеал християнина — постійне перебування в присутності Бога.
Тут, звісно, йдеться не про безперервне проказування молитов, а про усвідомлення того, що Господь є зі мною, живе в мені.
Доброю практикою для розвитку цієї свідомості є короткі молитовні заклики.
Молитва як дар для інших
Іншим людям ми можемо дарувати різні подарунки. Це завжди приємно. Складно знайти людину, яка не любить подарунків! Однак більшість подарунків стосується матеріальних речей.
Ми, християни, можемо обдаровувати одне одного тим, що цінніше з погляду нашого спасіння, а саме — молитвою. Просячи Бога за когось, ми випрошуємо для нього Божу благодать. Незалежно від того, чи просимо ми про здоров’я, розв’язання якоїсь справи чи про щось інше, Бог завжди знає краще, що людині потрібно.
Крім того, що ми можемо молитися за інших, важливо також мати мужність і покору просити про молитву для себе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
