Ще за життя святий Томас Мор здобув міжнародне визнання як письменник і урядовець. Його посада лорда-канцлера при королі Генріху VIII не дозволяла йому приділяти надто багато часу родині, оскільки він працював у Лондоні і часто подорожував за кордон.
Протягом цього періоду життя його час був необхідний державі, адже король дуже покладався на його досвід у керівництві урядом. Згодом, після того як король відпав від Католицької Церкви і почав вимагати від своїх урядовців зректися своєї віри, заперечивши верховенство Папи, Мор впав у немилість. Він був єдиним з усіх високопоставлених чиновників, хто відмовився зректися своєї віри.
Мора заарештували і кинули у лондонський Тауер, де він томився багато місяців. Зрештою, його віддали під суд, засудили і закатували. За свою мужність і непохитність Мор справедливо був визнаний святим Церкви.
Святий, який знаходив час для своєї сім’ї
Менш відомою, але не менш гідною захвату була його відданість своїй дружині та дітям. Його залученість у роль батька була своєрідним прикладом героїчності, — або, принаймні, прикладом, гідним наслідування кожним із нас. Серед свого напруженого життя він завжди знаходив час для сім’ї.
У віці 26 років він одружився з жінкою на ім’я Джейн. Вона народила йому чотирьох дітей, а потім дочасно померла. Тоді Мор повторно одружився з вдовою на ім’я Еліс, усиновив її чотирьох дітей і поповнив свою і без того гамірну сім’ю. У них часто гостювали родичі, в домі Морів були завжди раді гостям, і вони навіть мали незвичайного домашнього улюбленця: мавпочку.
Годі й казати, що родина Морів була жвавою. Як же такому зайнятому можновладцю, яким був Томас, вдавалося приділити своїм рідним час, якого вони потребували? Як сталося, що сім’я самовіддано любила його до самого кінця не за його досягнення у громадській сфері, а як свого улюбленого батька?
Молитва
По-перше, він підтримував порядок у домі, структуруючи кожен день навколо ранкових і вечірніх молитов. Сім’я завжди молилася разом, а під час обіду Мор читав вголос Святе Письмо. Рано-вранці, коли всі ще спали, він часто на самоті відвідував Святу Месу. У великій метушливій сім’ї легко було дозволити всьому скотитись у хаос, особливо, з огляду на часту відсутність батька; але натомість він серйозно ставився до своїх батьківських обов’язків і допомагав своїй сім’ї розумно використовувати час і підтримувати порядок.
Він виховував дітей з думкою, що Бог є, і що Він дуже їх любить. Це знання дозволило його дітям вирости сильними, чесними і свідомими людьми. Наприклад, його старша донька Маргарет стала однією з найосвіченіших жінок свого часу.
Час із сім’єю
По-друге, незважаючи на свою зайнятість, святий Томас Мор ніколи не йшов на компроміси, коли йшлося про час із дітьми. Коли він був вдома, сім’я вечеряла разом. Навіть приймаючи поважних гостей, він проводив години, навчаючи дітей і піклуючись про їхній інтелектуальний розвиток, а у рідкісні моменти відпочинку він гуляв і розважався з родиною у саду.
Коли його не було вдома, Томас Мор майже щодня писав листи додому. Він завжди думав про своїх дітей і надсилав їм вірші, які писав для них, разом із іншими подробицями свого дня. Він просив дітей писати йому у відповідь: не з якоїсь особливої нагоди, а просто, щоб їх почути.
В одному листі Мор пише: «Мої чудові доньки, мені бракує слів, щоб висловити, який я радий вашим чарівним листам. Повірте мені, справді, ніщо так не освіжає мене серед цих надокучливих справ, як читання вашим листів. Тому я всім серцем прагну якнайшвидше дістатися додому».
Його сім’я не сумнівалася, що батько дуже цінує їх і хоче брати участь у їхньому житті.
Любов
По-третє, Мор не цурався проявів любові — як у листах, так і особисто. Він робив компліменти та підбадьорював своїх дітей, наголошуючи, який він радий спілкуванню з ними. «Як ви можете не знати, що сказати, коли я радий почути про ваше навчання і ваші ігри», — пише він в одному листі. В іншому, адресованому Маргарет, він нагадує їй: «Знаєш, як часто я цілував, і як рідко лупцював тебе, та й то тільки хвостом павича…»
Своєю чергою, діти дуже любили батька. Маргарет проштовхнулася крізь агресивний натовп, коли його вели вулицями, ганьблячи як ворога держави. Вона обійняла його й міцно тримала, поки він нарешті не переконав її відпустити його. Один з його останніх листів був адресований їй, і у ньому він заявляє: «Я ніколи не був більше захоплений твоїм ставленням до мене, ніж тоді, коли ти поцілувала мене востаннє, бо любов і дорогоцінне милосердя доньки вже не мали часу оглядатися на світську ввічливість». До самого кінця святий Томас Мор хвалив свою доньку і заявляв, як сильно її любить.
Наостанок він попросив її помолитися за нього, коли його не стане. Хочеться вірити, що вона чинила так кожного дня, а він, своєю чергою, молився за неї та за всю свою сім’ю.
фінансово.
Щиро дякуємо!
