Проповідь о. Миколи Мишовського на 7 січня (РКЦ).
00:00 Євангелія
02:00 Язичництво і християнство
11:23 Уявлення про Бога
17:18 Ставлення до природи
19:08 Спасіння і потойбічне життя
21:51 Обряди і культ
25:24 Мораль і етика
27:50 Священні тексти
28:13 Ставлення до людини
29:49 Ставлення до місіонерства
31:58 Підсумок
33:03 Природність язичницьких вірувань
36:48 Вимоги християнства
39:40 Культурна спадщина язичництва
41:38 Формалізація релігії
45:01 Психологічна складність духовного розвитку
45:55 Різниця в цілях
46:29 Підсумок
«Почувши, що Йоана видано, Ісус відійшов у Галілею. І, залишивши Назарет, Він прийшов і оселився в Капернаумі, що біля моря, в околицях Завулонових і Нефталимових, щоби збулося сказане пророком Ісаєю, який сповіщав: «Земле Завулонова й земле Нефталимова, приморський шляху, по інший бік Йордану, Галілеє язичницька! Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло; і тим, хто сидів у країні і тіні смерті, — їм засяяло світло». Відтоді Ісус почав проповідувати, говорячи: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» І обходив Ісус всю Галілею, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства та зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі. І розійшлася про Нього чутка по всій Сирії, і приводили до Нього всіх хворих, які потерпали від різних недуг і болів, біснуватих, лунатиків і паралізованих, — і Він оздоровлював їх. І за Ним слідувало багато людей з Галілеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Юдеї і Зайордання».
Літургійні читання — тут.