Святий Павло був ревним місіонером, готовим на все заради поширення Євангелія Ісуса Христа. Знаючи, що він будь-якої миті може померти за свою віру в Бога, апостол Павло був готовий прийняти мученицьку смерть.
Що стимулювало його ревність та його місіонерські подорожі?
Святий Йоан Золотоустий демонструє приголомшливе розуміння розуму і серця святого Павла у своїй проповіді:
«Однак найважливішим для нього було те, що він знав: Христос його любить. Насолоджуючись цією любов’ю, він вважав себе щасливішим за всіх; без неї немає радості у тому, щоби бути другом князів і можновладців. Він волів би бути наймізернішим з-поміж усіх, або навіть опинитися серед проклятих, ніж позбутися цієї любові, залишаючись серед великих і шанованих».
Це глибоко просте твердження. Святий Павло був готовий бути вбитим за свою віру, бо знав, що Бог любить його.
Але насправді, пояснює святий Йоан, святий Павло не міг перебувати поза межами Божої любові:
«Розлука з цією любов’ю була в його очах, найбільшою й найстрашнішою мукою; один лише біль цієї втрати був би [для нього] пеклом і нескінченною, нестерпною тортурою».
Ця правда про життя св. Павла повинна спонукати нас замислитися над нашим власним життям.
Чи справді я відчуваю Божу любов до себе?
Чи я певен, що Бог любить мене особисто?
Добра новина полягає в тому, що коли ми відчуваємо і впускаємо Божу любов у своє життя, ми здатні подолати будь-які перешкоди.
Святий Павло нагадує, що одна з найважливіших речей у нашому житті — це просто прийняти Божу любов до нас і дозволити їй проникнути у глибину нашого серця.