Питання: моя сестра вже мало пов’язана з католицькою вірою, в якій ми обидві виховані. Коли починається розмова про це, вона каже: «Я духовна, а не релігійна». Що мені відповідати?
Відповідь: такі твердження популярні, бо вони заспокоюють людську психіку на багатьох рівнях.
Вони звучать розумно. Здається, що вони демонструють водночас лаконічне і глибоке розуміння.
Вони звучать зверхньо. Вони сповідують нібито «більш щирий та просвітлений» спосіб буття.
Вони звучать самоочевидно та незаперечно. Вони не потребують перевірки того, наскільки вони насправді мають сенс.
По суті, такі заяви — це банальності: поверхові і малозмістовні. Це словесні віруси, які швидко розмножуються в культурному тілі, тому що люди вважають, що вони їм пасують.
На консультаціях люди часто описують себе (або інших) певними рисами характеру. «Я пасивна людина». «Мій чоловік/дружина агресивний/а». «Моя дитина вперта». Але щоб терапія просувалася вперед, потрібно конкретизувати узагальнене. «Що саме ви маєте на увазі під “пасивним”? Наведіть мені кілька повсякденних прикладів». «Що, зокрема, змушує вас думати, що ваша дитина вперта?» Іншими словами, я досліджую «що», «де» та «як». Тільки тоді я можу краще зрозуміти, чому.
Коли ваша сестра заявляє: «Я не релігійна; я духовна», вона спирається на два слова, які потребують уточнення. Тому запитайте її, як зробив би хороший терапевт: «Що ти маєш на увазі під словом “релігійна”?» «Якби ти була релігійною, якою б ти була? Як ти уявляєш собі релігійну людину?»
Спитайте її і про значення слова «духовна». Що робить людину духовною? Чи бувають різні види духовності? Як виявляється духовність?
Не сперечайтеся і не вказуйте на суперечності. Ваша мета — почути і зрозуміти, як саме ваша сестра використовує ці слова. Пояснюючи себе вам, вона може також пояснити себе самій собі. Іноді ми розуміємо, чи мають слова сенс, тільки якщо промовляємо їх уголос.
Якщо ваша сестра дає визначення цим словам, вона, ймовірно, робить це досить вузько. Наприклад, слово «релігійний» може означати для неї дотримання правил, встановлених людьми, що їх вона вважає лицемірними або схильними до осуду. Або ж це може означати рутинні, необдумані дії, яким бракує щирості.
Натомість слово «духовний» для неї може бути більш піднесеним словом. Воно вказує на зв’язок з іншою, можливо, вищою силою, яким би слабким він не був; з силою, що не вимагає послуху традиційній моралі або форм поклоніння.
«Духовний» — одне з найскладніших слів у лексиконі. Воно може означати все, що забажаєш. «Духовна» людина встановлює власні умови; і тому досконало їх дотримується.
Припустимо, я кажу своїй дружині: «Люба, відтепер я хочу бути більше “орієнтованим на шлюб” і менше одруженим. Я думаю, що очікування і структура шлюбу є перешкодою для нашого справжнього “я”. Давай не будемо душити наші стосунки правилами. Поки ми з любов’ю думаємо одне про одного, нам не потрібно дотримуватися всіх цих тонкощів справжньої любові».
Фактично, я оголосив би себе вільним від дій, обов’язків і, так, жертв, необхідних для гарного шлюбу. Але чомусь мені здається, що моя дружина не була б у захваті від цієї філософії.
«Я духовний, а не релігійний» — це те, що логіки назвали би твердженням «або-або». Тобто, людина або духовна, або релігійна, але не те й інше водночас. Для того ж, хто вірить у Бога Святого Письма і Його план спасіння, це твердження «і те, й інше». Вони існують разом, як частина однієї й тієї ж істини. Релігія надає духовному суті. Вона визначає прояви поклоніння і мораль. Ці слова настільки пов’язані, що майже взаємозамінні.
Наступного разу, коли ваша сестра скаже: «Я не релігійна; я духовна», спитайте її: «Чи може людина бути одночасно релігійною і духовною?»
Переклад CREDO за: Д-р Рей Ґаренді, клінічний психолог, NCR
фінансово.
Щиро дякуємо!
