Як ми повинні роздумувати над Страстями Господніми? Чи йдеться про сльози та розчулення?
Розпочинаючи великопісні роздуми над таємницею Страстей Господніх, подумаймо спершу, як нам над нею роздумувати.
Як споглядати таємницю Страстей
У традиції Церкви є кілька способів переживання Хресної дороги. Про перший говорить саме Євангеліє:
Ішов за Ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: ‘Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували’. Тоді почнуть вони горам казати: ‘Впадьте на нас!’ — і горбам: ‘Покрийте нас!’ Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?»
(Лк 23, 27-31)
Ймовірно, ці жінки були плакальницями, які зазвичай супроводжували засуджених. Першою людською реакцією на страждання іншої людини — особливо невинної — є співчуття. Дивлячись на Ісуса, бичованого, увінчаного терновим вінцем, який падає під хрестом і висить на ньому, — природно, відчуваєш емоційний біль. Несправедливість і насильство викликають наш спротив і бажання допомогти жертві.
То Ісус співчуває нам
Але Ісус не бажає такого співчуття. Він не хоче, щоб ми зупинялися на досягнутому. Він втілився і помер на хресті не для того, щоб ми Його жаліли. Ісус робить це для нас і хоче, щоб ми серйозно ставилися до свого життя та Його смерті.
Це Він співчуває нам — і тому прийняв чашу страждань. Не ми повинні підтримувати Його своїм співчуттям — це Він хоче зміцнити нас у наших проблемах і труднощах своїм хрестом. Наше життя було для Нього мотивацією прийняти страждання.
Солодкавість і сентиментальність не становлять хорошого способу споглядати Страсті Господні. Ісус закликає нас слідувати за Ним і жити Євангелієм Хреста, щоб ми могли перейти від співчуття до Нього до розуміння Його любові до нас.
Переклад CREDO за: бр. Дам’ян Войцеховський SJ, Aleteia