Згідно зі вченням Ісуса Христа, кожен християнин має моральний обов’язок провадити покутний спосіб життя (Мт 9,15). Допомагаючи у цьому, Церква визначила в церковному календарі окремі покутні дні та періоди, а саме: кожну п’ятницю року та 40-денний період Великого Посту (пор. кан. 1250), який ми нещодавно розпочали Попільною Середою, а завершимо Великою П’ятницею.
Четверта церковна заповідь наказує: «В установлені Церквою дні стримуватися від м’яса і зберігати піст». З огляду на покутний період, який ми зараз переживаємо, пригадаймо правила, яких римо-католикам слід дотримуватися.
1. Кожна п’ятниця року. Це день, у який ми згадуємо страждання і смерть Ісуса Христа. Як вираження нашого жалю, ми утримуємося від будь-яких м’ясних страв і всього, що має пряме походження від нього: кров, сало, внутрішні органи тощо. Однак не вважається порушенням цього правила вживання молочних продуктів, яєць, риби або ж використання до приправи їжі смальцю чи шкварок. Ця церковна заповідь зобов’язує усіх римо-католиків віком від 14 років і до кінця життя. Звісно, якщо в п’ятницю припадає якась церковна урочистість, то згадані правила не діють, адже цей день набуває святкового характеру (пор. кан. 1251).
2. Період Великого Посту. Цей 40-денний період в особливий спосіб готує нас до святкування Христового Воскресіння, а два згадані вище дні, Попільна Середа й Велика П’ятниця, вважаються в прямому сенсі покутними днями. Тобто в ці дні слід дотримуватися не лише якісного, але й кількісного посту (пор. кан. 1251):
- Якісний піст полягає у згаданому вище утриманні від м’ясних страв;
- Кількісний піст передбачає один повноцінний прийом їжі протягом дня та два легких.
Ці правила зобов’язують усіх римо-католиків від 18 до 60 року життя. Звісно ж, батькам і душпастирям слід потурбуватися про виховання дітей та підлітків в істинному дусі покути та прищеплювати їм духовну дисципліну посту, незалежно від їхнього віку (пор. кан. 1252). Також Церква пояснюючи цю свою заповідь, вчить, що 40-денний піст включає в себе відмову від гучних святкувань, відвідування дискотек, тощо.
Окрім приписів, які тут перераховані, Церква не накладає на своїх вірних жодних інших правил. Однак із любові до Господа заохочує до власних добровільних більших духовних подвигів. Мається на увазі практика великопісних рішень (обітниць), які полягатимуть у вдосконаленні християнських чеснот, або ж у відреченні від того, що віддаляє нас від Бога. Особливо під час Великого Посту заохочується до практикування посту на хлібі й воді в середи та п’ятниці, або хоча б кількісного обмеження у їжі чи питті саме в ці дні. Знаємо, що ця духовна практика стала близькою багатьом із нас, хто у такий спосіб просить Бога про благодать миру для нашої країни. Нехай цей покутний період буде сповнений молитви, посту та милостині, про які сам Господь згадує на сторінках Святого Письма.
Зневажання законів Церкви щодо покутних днів чи періодів вважається важким моральним порушенням (пор. Павло VI, Апостольська конституція «Paenitemini»). Однак поважна причина може звільнити окрему особу чи групу вірян від моральної відповідальності. Такими причинами може стати неможливість виконати церковні приписи з огляду на серйозну незручність, фізичну недугу, далеку подорож, важку фізичну працю, фактична неспроможність вибрати іншу страву тощо. В цих ситуаціях покладаємося на християнську зрілість кожного в оцінюванні причин. Проте якби хтось усе ж таки мав сумніви у поважності причини, то завжди можна звернутися до свого парафіяльного настоятеля. Він радо допоможе вам зрозуміти кожну окрему ситуацію, а якби сумнів залишався — то навіть може уділити диспенсацію, тобто звільнення від обов’язку посту чи утримання від м’ясних страв, замінивши його іншою духовною практикою.
Мабуть, не варто пояснювати, що з огляду на повномасштабне військове вторгнення у нашу країну рятувальники, медики, волонтери, а особливо військовослужбовці не раз опиняються у надзвичайно складних умовах і їхнє харчування часто бажає кращого. Звісно, ті, хто нині боронить нашу країну в нелюдських умовах, уже несуть свій піст — часто голодуючи, перебуваючи під загрозою смерті, рятуючи людей. Їхній піст — це сповнений самопожертви акт любові до ближнього. Тож нехай духовні подвиги тих посеред нас, хто перебуває в кращих умовах, допоможуть випросити у Бога благодать справедливого миру, щоб наші захисники, оборонивши країну від агресора, якнайшвидше змогли повернутися здоровими до своїх домівок.
фінансово.
Щиро дякуємо!
