Навіть у тихі хвилини повсякденного життя ми маємо чудову нагоду для освячення. Це дуже добре розумів дон Доліндо Руотоло, скромний священник із Неаполя. Його духовна спадщина навчає нас перетворювати звичайні дії на незвичайні молитви, вплітаючи божественне у тканину нашого щоденного існування.
З особливою ясністю це висвітлюють дві чудові історії з життя дона Доліндо. У 1921 році, коли він служив у храмі св. Франциска Ассізького у Сант-Анастасії, він написав про досвід, який отримав, виконуючи обов’язок дзвонаря:
«Там, на самоті, моя душа жила вірою, і я знаходив радість у тому, щоби дзвонити у великий дзвін, скликаючи вірних, бо робив це, благословляючи Бога і промовляючи до сердець вірян своєю гарячою молитвою.
Я пам’ятаю, з яким запалом я дзвонив у дзвін, з яким благоговінням думав, що він освячений, і як моє серце немов розривалося від бажання покликати всіх грішників назад до Бога. Я, так би мовити, цілковито віддався цим звуковим хвилям, щоби досягти кожного серця, кожної родини, кожної загубленої хатинки в тій величезній сільській місцевості!»
Той самий дух перетворення простих дій у потужні молитви проявився через багато років у зворушливому моменті, яким поділилася його племінниця Грація Руотоло:
«Напередодні мого від’їзду у Рим близько 1955 року мій дядько, дон Доліндо, прийшов провідати мене і дав мені вервицю, яку я зберігаю досі. “Я зробив це власноруч”, — сказав він мені. А потім, дивлячись мені просто в очі, він додав: “Я промовив для тебе особливу молитву на кожній намистинці. Вона тобі знадобиться”. Лише з роками я зрозуміла, що у цій вервиці — все моє життя, з призначеними мені випробуваннями, і що він хотів бути поруч зі мною, благаючи про захист Ісуса та Марії у кожну тяжку хвилину».
Ці історії розкривають глибоку істину: кожна дія, якою би простою вона не була, може стати посудиною для Божої благодаті, якщо вона пронизана молитвою і наміром. Як навчає нас Дон Доліндо у своїй знаменитій молитві «Ісусе, займися цим Ти», це стосується не лише важливих моментів нашого життя, а й щоденних маленьких актів віри, які будують наші стосунки з Богом.
У сучасному світі ми можемо навчатися з прикладу дона Доліндо і знаходити креативні способи освячувати нашу повсякденну діяльність. Зверніться до таких прикладів застосування його духовної мудрості:
- Уявіть матір, яка готує обід своїй дитині у школу. Коли вона складає бутерброд, вона може мовчки прочитати «Радуйся, Маріє», перетворюючи цю рутинну справу на потужний духовний акт. З кожним інгредієнтом, який вона додає, вона не лише забезпечує фізичне харчування, але й загортає свою дитину у захисну мантію Марії. Як Господь Ісус надихнув дона Доліндо сказати у вищезгаданій молитві: «Ви отримуєте мало благодатей, коли хвилюєтеся і непокоїтеся, щоби їх отримати. А отримуєте їх багато, коли цілковито віддаєтеся Мені в молитві». Ця проста молитва матері під час приготування обіду стає каналом благодаті для її дитини.
- Уявіть батька, який збирається зателефонувати синові. Перш ніж набрати номер, він робить паузу, щоби помолитися ангелу-хранителю свого сина, створюючи духовний міст через фізичну відстань. Це відображає підхід дона Доліндо до церковних дзвонів, чиї звукові хвилі — це не лише засіб спілкування, а й носії молитви та благословення. Як він писав: «Моє серце немов розривалося від бажання досягти [кожного серця]»; так само і дзвінок цього батька може стати чимось більшим, ніж просто розмовою: моментом духовного зв’язку.
- Уявіть собі лікаря, що оглядає пацієнта. Коли він слухає його легені під час глибокого вдиху, він тихо молиться про присутність Святого Духа зцілення. Про це йдеться у молитві дона Доліндо: «Я чиню чудеса відповідно до вашого віддання Мені, а не до вашої довіри до себе». Тиха молитва лікаря поєднується з його медичним досвідом, визнаючи, що справжнє зцілення охоплює як тіло, так і душу.
Мудрість дона Доліндо відкриває незліченні можливості для інтеграції молитви у щоденне життя. Учитель, який оцінює роботи, може зробити коротку паузу перед кожною з них, просячи про керівництво Святого Духа, щоб оцінювання служило не лише академічному зростанню учня, але й його особистому розвитку. Водій автобуса, розпочинаючи свій маршрут, може мовчки помолитися про благословення для кожного пасажира, так само, як дон Доліндо благословляв кожну намистину вервиці своєї племінниці. Садівник, який висаджує насіння чи саджанці, може прошепотіти над кожним із них: «Нехай буде воля Твоя», усвідомлюючи, що ріст, як і благодать, походить з Божої руки.
У нашому стрімкому світі ми можемо хвилюватися, що такі практики сповільнять нас або відволікатимуть від наших завдань. Але молитва дона Доліндо безпосередньо стосується саме цього: «Віддайте Мені те, що вас терзає, що завдає вам безкінечного болю — ваші сумніви, ваші міркування, ваш неспокій і бажання зробити відповідні кроки за будь-яку ціну, щоби не сталося того, що вас турбує». Ці невеликі акти віри насправді привносять у нашу працю більше миру та ефективності, дозволяючи нам відпочивати у Божій присутності, виконуючи наші щоденні обов’язки.
Подібно до того, як племінниця дона Доліндо несла молитви свого дядька у кожній намистинці вервиці; так само, як його дзвін ніс благословення по всій місцевості, ми можемо перетворити свої щоденні дії на засоби благодаті. Кожна мить стає нагодою повторити Його глибоку правду: Ісусе, я віддаю себе Тобі, Ти подбай про все.
Вчімося з прикладу дона Доліндо і робімо наше життя безперервною молитвою не через грандіозні жести, а через маленькі, вірні дії, пронизані любов’ю та довірою. Як він сказав: «Коли я помру, ви прийдете до моєї могили, постукаєте, і я відповім: ДОВІРТЕСЯ БОГОВІ!»
Переклад CREDO за: Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
