Звичай благословляти автомобілі чи мотоцикли перед новим туристичним сезоном або в день св.Христофора набув поширення з 1934 року. Не секрет, що життя без засобів пересування для людства немислиме.
Однак є нюанси: зростання кількості автотранспорту призводить до заторів у містах, а дороги стають дедалі небезпечнішими; кожен хоче прибути вчасно, при цьому нерідко ігноруючи інших учасників дорожнього руху.
Спомин святого Христофора, покровителя водіїв (але не виключно їх!) — це також час для коротких роздумів. Щороку тисячі людей гинуть в автомобільних аваріях, і кожна п’ята аварія має провиною алкогольне сп’яніння водія. Першою смертельною жертвою внаслідок ДТП став пішохід, якого автомобіль збив у Нью-Йорку в 1895 році. На жаль, швидка машина часто стає кумиром для багатьох молодих людей. Коли вони сідають за кермо — значення мають лише вони та їхній автомобіль. На жаль, навички водіння та культура поводження на дорозі часто відходять на другий план.
Як неприязний чоловік став «Христо-носцем»
При цих роздумах на думку мимоволі спадає одна з легенд про святого Христофора. Він, як і багато хто з нас, спочатку збився зі шляху, був поганою людиною; навіть кажуть, що мав обличчя шакала. Його ім’я — Reprobus — означало «негідна, огидна людина». І саме таким його часто зображують у східній іконографії. Але після хрещення він отримав людське обличчя й нове, прекрасне ім’я, що означає «той, хто несе Христа».
Він почав служити паломникам, проводячи їх через річку. Це гарний натяк на служебну роль кожного водія: він повинен служити довіреним йому пасажирам і прагнути безпечно перевезти кожного з нас до місця призначення. Якось, їдучи автобусом, я зустрів виняткового водія — таких людей я хотів би зустрічати часто. З усмішкою на обличчі він допомагав літнім людям сідати в автобус і виходити з нього, переносив багаж; а проїжджаючи через численні маленькі містечка, вітався з місцевими жителями, які вітали його. Як бачите, люди запам’ятали «приємного водія». Він був протилежністю іншим водіям на маршруті, які лише відбуркували на «добридень»…
Він один ніс Ісуса на плечах
Святий Христофор переносив людей через річку. Якось до нього прийшов маленький хлопчик і попросив перенести його на інший бік. Коли Христофор узяв цього таємничого маленького хлопчика на свої плечі — відчув величезний тягар, невідповідний дитячому тілу. Він мало не провалився під землю! Виявилося, що паломником був маленький Ісус: «Я Ісус, твій Спаситель. Несучи мене, ти несеш увесь світ», — відповів той хлопчик.
Згідно з цією легендою, Господь Ісус також передбачив неминучу мученицьку смерть святого. Ось чому отець Ян Твардовський писав: «Носили маленького Ісуса на руках різні святі; Божа Матір зворушена: ти один — на своїх плечах». Отже, в іконографії західного християнського мистецтва ми знаходимо старого, бородатого Христофора з маленьким Ісусом на плечах та посохом паломника в руці.
Христофор жив у III столітті, в часи гонінь на християн. Як солдат, він належав до так званої Третьої когорти, створеної імператором Діоклетіаном, яка діяла в Північній Африці між Лівією та Єгиптом. Деякі вчені ототожнюють святого Христофора з солдатом на ім’я Менас. Він прийняв мученицьку смерть в Антіохії. Був дуже популярним святим, а також покровителем мандрівників у Коптській Церкві.
Після того, як імператор Діоклетіан видав указ проти християн, Христофор почав відлюдницьке життя в пустелі. Залучений до атлетичних ігор (бо був чоловіком неабиякої сили), він визнав свою християнську віру просто на арені того цирку; був катований, а потім йому відрубали голову. Оскільки ім’я Менас не було особливо популярним у Західній Церкві, його прозивали «Христоносцем». Культ святого Христофора поширився вздовж візантійського шляху до південної Італії, Сицилії та Равенни; в VI столітті досяг Іспанії. З XVI століття святого шанували також за кордоном. Його зараховували до Чотирнадцяти святих помічників. Його мощі були знайдені в ХІ столітті на хорватському острові Раб; їх умістили в оборонні стіни для захисту від сарацинів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
