Блаженний П’єр Джорджо Фрассаті відомий своєю любов’ю до гірських походів, служінням бідним і глибокою вірою, але чи знаєте ви, що він із захватом грав у маджонг?
Майбутній святий згадував про захоплення цією класичною китайською настільною грою у листі до своєї сестри Лучани. З наближенням його канонізації віряни дізнаються більше про його життя і про риси, що роблять його таким привабливим для молоді: радісну вдачу і притаманну молодим людям любов до розваг.
«Він ні на що не скаржився і не соромився ніяких занять, якщо це робилося на славу Божу», — згадувала його сестра. П’єр Джорджо не гребував розвагами: катався на лижах, танцював, грав у розіграші і вивчав нові складні ігри, такі як маджонг.
На його думку, ми повинні не просто існувати, а по-справжньому жити, приймаючи як буденні, так і піднесені елементи життя. Такий підхід нагадує нам, що здоровий відпочинок і святість можуть радісно йти руч об руч.
Для італійця початку ХХ століття маджонг може здатися незвичним захопленням, але у 1920-ті роки ця китайська гра була дуже популярна в усьому світі. Маджонг — це гра для чотирьох гравців, яка базується на стратегії, добрій пам’яті і дещиці удачі. Навчитися в неї грати неважко; натомість же вона пропонує нескінченне задоволення і нові виклики.
Зібратися разом з друзями на вечір маджонгу — це не тільки весело, а й корисно. Сучасні дослідження вказують, що гра в маджонг добре впливає на розумові здібності й емоційний добробут. Згідно з дослідженням, гравці у маджонг відчувають покращення у когнітивній сфері, а також мають соціальну й емоційну підтримку партнерів.
Іншими словами, це не просто гра, а міні-тренування для мозку і чудовий формат спілкування. Приклад П’єра Джорджо показує, що він цінував розширення кругозору і розбудову спільноти. Він навчався все життя і любив будь-яку діяльність, яка сприяла дружбі і товариському духу. Чому б не наслідувати його приклад і не спробувати пограти у маджонг у колі своїх друзів?
Для П’єра Джорджо віра і дружба були практично неподільні. «Одне з найпрекрасніших почуттів — це дружба; щодня я маю дякувати Богові, бо Він дав мені друзів, які стали для мене безцінним дороговказом на все життя», — писав він в одному з листів.
Зустріч за партією в маджонг може бути чудовим способом відзначити вже наявні дружні стосунки і побудувати нові. Дружній ігровий вечір — це простір для сміху, розмов і справжнього зв’язку, що віддзеркалює радість, яка лежить у серці християнської спільноти.
Для П’єра Джорджо навіть звичайні розваги були позначені вірою: він до всього ставився з вдячністю і любов’ю до інших. Вечори маджонгу могли розпочинатися з короткої молитви або тосту за дружбу, задаючи тон всьому вечору. Гра також заохочує терпіння, повагу і командну роботу — чесноти, які резонують із життям у вірі.
П’єр Джорджо Фрассаті навчає нас, що святість можна переживати навіть у звичайні моменти — чи то підіймаючись на гору, чи то служачи бідним, чи то сидячи за столом з цікавою грою. Він інтегрував свою любов до Бога у все, що робив, не відділяючи віру від розваг. Навіть у дозвіллі він був відкритий до постійного навчання і ділення радістю з іншими.
У світі, який часто тягне нас в ізоляцію цифрових розваг, простий ігровий вечір з друзями може підтримати нашу здатність до справжніх, живих зв’язків. Це можливість зупинитися, насолодитися товариством одне одного і, можливо, навіть відчути Божу присутність в усмішках і доброзичливих жартах за столом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
