Роздумуючи разом із паломниками про таємницю Христового воскресіння, Лев XIV зазначив: об’явившись учням, Ісус показує їм свої рани не як докір, а як доказ любові, що сильніша від будь-якої зради. Так він доручає Церкві свідчити милосердне обличчя небесного Отця.
Таємниця Христового воскресіння, яка є «центром нашої віри й серцем нашої надії», особливо вражає не лише з огляду на те, що людина — Син Божий — воскресла з мертвих, але також з огляду на спосіб, який Бог обрав, щоб це зробити. Цією думкою Святіший Отець розпочав свої роздуми з нагоди загальної аудієнції, яка в середу 1 жовтня 2025 року відбулася на площі св.Петра у Ватикані, пише Vatican News.
«Бо воскресіння Ісуса не є пафосним тріумфом, не є помстою чи відплатою Його ворогам. Воно є дивовижним свідченням того, як любов здатна піднятися після великої поразки, щоб далі прямувати своїм нестримним шляхом», — сказав Папа.
Радість любові, більшої від будь-якої рани
Як зазначив Святіший Отець, коли ми підводимося після травми, яку нам заподіяли інші, — першою реакцією часто буває злість, прагнення відплати. Воскреслий же реагує по‑іншому.
«Вийшовши з аду смерті, Ісус не бере жодного реваншу. Він повертається не з жестами могутності, але лагідністю виявляє радість любові, більшої від будь-якої рани, сильнішої від будь-якої зради. Воскреслий не відчуває жодної потреби наголошувати чи стверджувати свою вищість», — сказав Наступник св.Петра. Він явився своїм учням і друзям максимально тактовно, не підганяючи їхню здатність прийняття. Єдиним Його бажанням було «відновити сопричастя, допомігши їм здолати почуття провини».
Свідчення любові, сильнішої від будь-якої невірності
За словами Папи, це добре бачимо в світлиці Тайної Вечері, де Ісус явився своїм, що зачинилися зі страху. «Це момент, який виражає надзвичайну силу: Ісус, зійшовши в безодню смерті, щоб визволити тих, хто був у ній ув’язнений, — входить у зачинену кімнату тих, хто паралізований страхом, і приносить дар, на який ніхто не посмів би надіятися: мир». Лев XIV звернув увагу на просте, майже буденне привітання: «Мир вам!» Але ці слова супроводжує жест «настільки прекрасний, що майже виглядає недоречним». Ісус показує учням руки й бік зі слідами страждань. І можемо запитати: нащо показувати їх перед тими, хто відрікся й покинув? Чи ж не слід їх приховати, щоб запобігти рані сорому?
«Причина є глибокою, — пояснив Святіший Отець. — Ісус повністю примирений з усім тим, що вистраждав. Нема навіть тіні образи. Рани служать не як докір, а як підтвердження любові, сильнішої за будь-яку невірність. Вони є доказом того, що саме в момент нашої слабкості Бог не відступив. Він не відмовився від нас. Таким чином, Ісус показує себе нагим і беззбройним. Ні на що не претендує, не шантажує. Його любов не принижує. Це мир людини, яка страждала задля любові й тепер нарешті може ствердити, що воно вартувало цього».
Ми ж, як підкреслив далі Папа, приховуємо свої рани: або через гордість, або ж через страх показати себе слабкими. Можемо вдавати, ніби все гаразд, але насправді не примиритися з тим, що нас поранило. Воліємо приховувати нашу трудність простити, щоб не наразитися на додаткові страждання. Ісус же «пропонує свої рани як гарантію прощення», показуючи, що воскресіння — «це не скасування минулого, а його перетворення в надію воскресіння».
Серце місії Церкви
Ісус знову повторив: «Мир вам» і додав: «Як Мене послав Отець, так і Я посилаю вас». Він доручає апостолам завдання, яке «є не так повноваженнями, як відповідальністю, — (…) бути в світі засобами примирення». А милосердне обличчя Отця може звіщати той, хто пережив особисте падіння і прощення. Дихнувши на учнів, Ісус дарує їм Святого Духа, і з цього моменту «вони вже не зможуть мовчати про те, що бачили й чули: Бог прощає, підносить, повертає довіру».
«Це є серцем місії Церкви: не здійснювати владу над іншими, а передавати радість того, кого полюбили саме тоді, коли він на це не заслуговував. Це і є сила, яка породила й виростила християнську спільноту: чоловіків і жінок, які відкрили красу повернення до життя, щоб дарувати його іншим. Любі браття й сестри, ми теж послані. Господь і нам показує свої рани і каже: “Мир вам”. Не бійтеся показувати свої рани, зцілені милосердям. Не бійтеся наближатися до тих, хто закритий у страху чи почутті провини. Нехай же подих Святого Духа зробить також і нас свідками цього миру і цієї любові, сильнішої за будь-яку поразку», — побажав Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
