«Та й ви свідчіть: ви бо зі Мною» (пор. Йн 15,27). Такою є тема 40‑го Світового дня молоді, що відзначатиметься 23 листопада 2025 року.
З цієї нагоди Папа Лев XIV приготував послання, яке у вівторок 7 жовтня 2025 року поширила пресслужба Святого Престолу, пише Vatican News.
«Та й ви свідчіть: ви бо зі Мною» (Йн 15,27)
Дорогі юнаки та дівчата!
На початку цього мого першого послання до вас хочу насамперед подякувати вам! Дякую за радість, яку ви передали, коли приїхали до Рима на свій Ювілей, і дякую також усім молодим людям, які єдналися з нами в молитві з усіх куточків світу. Це була дорогоцінна подія, щоб оновити ентузіазм віри і поділитися надією, яка палає в наших серцях! Тож зробімо так, щоб ювілейна зустріч не залишилась окремим епізодом, а стала для кожного з вас кроком уперед у християнському житті й сильним заохоченням до витривалості у свідченні віри.
Саме цей динамізм лежить в основі наступного Світового дня молоді, який ми відзначатимемо в неділю Христа Царя, 23 листопада, і який матиме тему «Та й ви свідчіть, бо ви зі Мною» (Йн 15,27). З силою Святого Духа, як паломники надії, ми готуємося стати сміливими свідками Христа. Тож починаємо відтепер шлях, який приведе нас до міжнародного проведення СДМ у Сеулі в 2027 році. У цій перспективі я хотів би зупинитися на двох аспектах свідчення: нашій дружбі з Ісусом, яку ми приймаємо від Бога як дар, та на зобов’язанні кожного з нас у суспільстві як будівничих миру.
Друзі — тому свідки
Християнське свідчення народжується з дружби з Господом, розп’ятим і воскреслим задля спасіння всіх. Цього свідчення не слід плутати з ідеологічною пропагандою; воно є справжнім принципом внутрішньої перемени і посилення соціальної чутливості. Ісус захотів назвати друзями учнів, яким відкрив Боже Царство і запропонував залишатися з Ним — щоб формувати свою спільноту і послати їх проголошувати Євангеліє (пор. Йн 15, 15.27). Отже, коли Ісус каже нам: «Свідчіть», — Він запевняє нас, що вважає нас своїми друзями. Тільки Він повністю знає, хто ми такі й чому ми тут: Він знає серця вас, молодих людей, ваше обурення дискримінацією та несправедливістю, ваше прагнення істини й краси, радості й миру; своєю дружбою Він вислуховує вас, мотивує вас і веде вас, кожного кличучи до нового життя.
Погляд Ісуса, який завжди й виключно бажає нашого добра, випереджає нас (пор. Мк 10,21). Він не хоче нас як слуг, ні як партійних «активістів»: Він закликає нас перебувати з Ним як друзі, щоб наше життя оновилося. А свідчення спонтанно випливає з радісної новизни цієї дружби. Це унікальна дружба, яка дарує нам сопричастя з Богом; вірна дружба, яка допомагає нам відкрити нашу гідність і гідність інших; вічна дружба, якої навіть смерть не може знищити, бо вона має початок у воскреслому Розп’ятому.
Згадаймо послання, яке апостол Йоан залишає нам наприкінці четвертого Євангелія: «Це той учень, який про це свідчить і який написав це, і ми знаємо, що його свідчення правдиве» (Йн 21,24). Вся попередня розповідь підсумовується як «свідчення», сповнене вдячності й захоплення, від учня, який ніколи не називає свого імені, але називає себе «учнем, якого любив Ісус». Це найменування є відображенням стосунків: це не ім’я особи, а свідчення особистого зв’язку з Христом. Ось що насправді важливе для Йоана: бути учнем Господа і відчувати Його любов. Тож ми розуміємо, що християнське свідчення є плодом взаємин віри та любові з Ісусом, у якому ми знаходимо спасіння нашого життя. Те, що пише апостол Йоан, стосується також і вас, любі юнаки й дівчата. Христос запрошує вас іти за Ним і сідати поруч із Ним, щоби слухати Його серце і зблизька поділяти Його життя! Кожен для Нього є «улюбленим учнем», і з цієї любові народжується радість свідчення.
Іншим сміливим свідком Євангелія є Предтеча Ісуса, Йоан Хреститель, який «свідчив світло, щоб усі повірили через нього» (Йн 1,7). Незважаючи на велику популярність серед народу, він добре усвідомлював, що є лише «голосом», який вказує на Спасителя: «Ось Агнець Божий» (Йн 1,36). Його приклад нагадує нам, що справжній свідок не має на меті зайняти сцену, не шукає послідовників, щоби прив’язати їх до себе. Справжній свідок є смиренним і внутрішньо вільним — насамперед від самого себе, тобто від претензій на перебування в центрі уваги. Тому він вільний слухати, тлумачити і навіть говорити правду всім, також і перед сильними світу цього. Від Йоана Хрестителя ми вчимося, що християнське свідчення не є звіщенням самих себе і не прославляє наші духовні, інтелектуальні чи моральні якості. Справжнє свідчення означає розпізнати і показувати Ісуса — єдиного, хто нас спасає, — коли Він з’являється. Йоан розпізнав Його серед грішників, зануреного у спільну людську природу. Тому Папа Франциск так наполягав: якщо ми не виходимо з замкнутості в собі, зі своєї зони комфорту, якщо не йдемо до бідних і тих, хто почувається виключеним із Божого Царства, — ми не зустрічаємо і не свідчимо Христа. Ми втрачаємо солодку радість бути євангелізованими і євангелізувати.
Мої дорогі, я заохочую кожного з вас далі шукати в Біблії друзів і свідків Ісуса. Читаючи Євангелія, ви помітите, що всі вони знайшли у живих стосунках із Христом справжній сенс життя. Справді, наші найглибші запитання не знаходять ні слухача, ні відповіді в нескінченному гортанні мобільного телефону, який відволікає увагу, залишаючи розум утомленим, а серце — порожнім. Вони не заведуть нас далеко, якщо ми тримаємо їх у собі або в занадто вузьких колах. Реалізація наших справжніх бажань завжди проходить через вихід за межі себе.
Свідки, а тому місіонери
Таким чином ви, молоде, з допомогою Святого Духа можете ставати місіонерами Христа у світі. Багато ваших однолітків зазнають насильства, змушені користуватися зброєю, розлучатися з близькими, мігрувати і тікати. Багатьом із них брак освіти й інших базових благ. Усі вони поділяють із вами пошуки сенсу життя та супутню йому невпевненість, дискомфорт від зростаючого соціального чи трудового тиску, труднощі в доланні сімейних криз, болісне відчуття відсутності можливостей, докори сумління за скоєні помилки. Ви самі можете стати поруч з іншими молодими людьми, йти з ними і показувати, що Бог в Ісусі наблизився до кожної людини. Як любив говорити Папа Франциск: «Христос показує, що Бог є близькістю, співчуттям і ніжністю» (Dilexit nos, 35).
Це правда: свідчити не завжди легко. В Євангеліях ми часто зустрічаємо напруження між прийняттям і відкиненням Ісуса: «Світло світить у темряві, але темрява не прийняла його» (Йн 1,5). Подібно до цього, учень-свідок на власному досвіді відчуває відкинення, а іноді навіть насильницький опір. Господь не приховує цієї болісної реальності: «Якщо переслідували Мене, переслідуватимуть і вас» (Йн 15, 20). Однак саме це стає нагодою втілити в життя найвищу заповідь: «Любіть ворогів ваших і моліться за гонителів ваших» (Мт 5,44). Саме це робили мученики від самого початку Церкви.
Любі юнаки й дівчата, це не історія, яка залишилася лише в минулому! Ще й сьогодні в багатьох місцях світу християни та люди доброї волі страждають від переслідувань, брехні й насильства. Можливо, ви також зазнали цього болісного досвіду — і, можливо, відчули спокусу реагувати інстинктивно, стаючи на рівень тих, хто вас відкинув, переймаючи агресивну поведінку. Але пам’ятаймо мудру пораду святого Павла: «Не дозволь, щоби зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12,21).
Тож не падайте духом: як і святі, також і ви покликані бути витривалими з надією, особливо перед лицем труднощів та перешкод.
Братерство як узи миру
Із дружби з Христом, яка є даром Святого Духа в нас, народжується спосіб життя, що несе в собі ознаки братерства. Молода людина, яка зустріла Христа, несе з собою «тепло» і «смак» братерства; і кожен, хто контактує з нею, відчуває привабливість нового і глибокого виміру, що складається з безкорисливої близькості, щирого співчуття і вірної лагідності. Святий Дух дає нам змогу бачити ближнього новими очима: в іншому є брат, сестра!
Свідчення братерства й миру, які в нас пробуджує дружба з Христом, піднімають нас із байдужості й духовного лінивства, допомагаючи долати закритість і підозри. Воно також пов’язує нас одні з одними, спонукаючи до спільних зусиль, від волонтерства — до політичної форми милосердної любові, щоб будувати нові умови життя для всіх. Не слідуйте за тими, хто використовує слова віри, щоби вносити поділ: навпаки, організуйтеся, щоб усувати нерівності і примиряти поляризовані й утиснені спільноти. Тому, дорогі друзі, слухаймо голос Бога в нас і перемагаймо наш егоїзм, стаючи працьовитими ремісниками миру. Тоді той мир, який є даром Воскреслого Господа (пор. Йн 20,19), стане видимим у світі завдяки спільному свідченню тих, хто носить у своєму серці Його Духа.
Дорогі юнаки та дівчата, перед лицем страждань і надій світу зосередьмо погляд на Ісусі. Коли Він мав померти на хресті — Він довірив Діву Марію Йоанові як матір, а його — Їй як сина. Цей найвищий дар любові призначений для кожного учня, для всіх нас. Тому заохочую вас прийняти цей святий зв’язок із Марією, Матір’ю, сповненою любові й розуміння, плекаючи його, зокрема, через молитву Розарію. Так у кожній життєвій ситуації відчуватимемо, що ми ніколи не самотні, а завжди є улюбленими дітьми, прощеними та підбадьореними Богом. Про це з радістю свідчіть!
Дано у Ватикані, 7 жовтня 2025 р., Спомин Пречистої Діви Марії Розарію.
LEO PP. XIV
фінансово.
Щиро дякуємо!
