Монастир — це місце зростання, миру, гостинності та єдності, навіть у найтемніші періоди історії. На це звернув увагу Лев XIV, відвідуючи 11 листопада 2025 року бенедиктинську спільноту на Авентинському пагорбі Рима.
Увечері того дня він очолив у монастирському храмі св.Анзельма Святу Месу, приурочену до 125‑річчя його освячення, повідомляє Vatican News.
Присутність, що переображує
Святіший Отець згадав, що храм збудований з ініціативи його попередника — Лева XIII, разом із розташованою поруч міжнародною бенедиктинською колегією. Лев ХІІІ зробив це, щоб «посилити бенедиктинську присутність у Церкві та світі», а дбаючи про дедалі більшу згуртованість у лоні Бенедиктинської конфедерації, запровадив посаду абата-примаса. «А все тому, що він був переконаний, що ваш стародавній Орден може дуже допомогти всьому Божому люду в такий складний час, яким був перехід між XIX і XX століттями», — сказав Лев XIV.
Він нагадав, що монашество від самих початків було «пограничною» дійсністю, спонукаючи відважних чоловіків і жінок «творити осередки молитви, праці та милосердної любові у найвіддаленіших і найнедоступніших місцях, часто перетворюючи пустельні території на родючі й багаті землі з сільськогосподарського та економічного погляду — але передусім із духовного».
На підвалинах Христа
Також і в наш час не бракує викликів. Стрімкі зміни, яких ми є свідками, ставлять перед нами «нечувані досі проблематики». І це богослужіння, за словами Папи, нагадує нам: подібно до апостола Петра, святого Бенедикта й багатьох інших, ми «зможемо відповісти на вимоги отриманого покликання тільки коли поставимо Христа в центрі нашого життя і нашої місії», маючи за відправну точку той акт віри, який розпізнає в Ньому Спасителя та перетворюючи його «в молитву, навчання, зусилля задля святого життя».
«Тут усе це здійснюється різними способами: насамперед через літургію, Lectio divina, дослідження, душпастирську опіку, за участю монахів, які приїжджають з усього світу, та через відкритість до духовенства, чернецтва і мирян найрізноманітнішого походження і стану», — сказав Папа, вказуючи на діяльність монастиря, університету, інституту літургії, які повинні зростати як «школа служіння Господеві». Тому цей осередок покликаний стати «пульсуючим серцем великого бенедиктинського світу, маючи в центрі храм, як повчав святий Бенедикт».
Місце зустрічі між скінченним і безконечним
Папа зупинився на деяких моментах із біблійних читань, які говорять про храм: про ріку, що випливає зі святині, — що перегукується з образом серця, яке перекачує живильні речовини, щоб усі члени тіла могли зростати й бути корисними для інших; про духовний храм, споруджений на скелі-Христі. Освячення є «урочистим моментом в історії сакральної споруди, коли її призначають бути місцем зустрічі між простором і часом, між скінченним і безконечним, між людиною та Богом», тобто «дверима, відчиненими у вічність».
Тільки Ісус може дати «остаточну й фундаментальну відповідь», якої шукає кожна людина. «Його ми покликані шукати, до Нього покликані вести всіх тих, кого зустрічаємо, вдячні за дари, які Він нам щедро роздав», і насамперед за любов, якою Він нас випередив. «Тоді цей храм дедалі більше ставатиме місцем радості, де можна відчути красу того, що ми ділимося з іншими тим, що безкорисливо отримали», — підсумував Лев XIV.
125 років абатства св.Анзельма на Авентині
Орден св.Бенедикта — унікальне явище у Вселенській Церкві: всі його монастирі — самоврядні, орден не має єдиної інституціональної структури. В ХІХ столітті папа Лев XIII прагнув об’єднати бенедиктинців у конфедерацію, пише Vatican News. 1888 року він доручив архієпископу Катанії, бенедиктинцю Джозефу Бенедикту Дусмету — майбутньому кардиналу та блаженному, завдання знову відкрити колишній коледж св.Анзельма. Далекоглядним наміром Лева XIII було відродити запал бенедиктинської духовності, який сформував європейське Середньовіччя.
Бенедиктинська конфедерація була офіційно заснована 12 липня 1893 року папським breve (коротким листом) «Summum Semper». Земля на Авентинському пагорбі, придбана за наказом папи, стала резиденцією першого абата-примаса — бельгійського священника Гільдебранда де Гемптінна. Перший абат-примас сам був творцем проєкту коледжу й абатства, а реалізацію задуму доручили архітекторові Апостольських палаців графу Франческо Веспіньяні, що прославився завдяки будівництву базиліки Пресвятого Серця Ісуса та перебудові пресвітерію й апсиди базиліки св.Йоана на Латерані.
Через так зване Римське питання, яке тривало з 1870 року — коли блаженний Пій IX після окупації Рима італійськими військами оголосив себе в’язнем Ватикану, — Лев XIII не міг покинути мури Ватикану. Отож він спостерігав за ходом робіт на Авентинському пагорбі з Ватиканської обсерваторії за допомогою телескопа.
1895 року, на знак зацікавленості Папи в будівництві нового абатства і на його пряме прохання, на щорічній пам’ятній медалі понтифікату був зображений св.Анзельм у супроводі двох бенедиктинських ченців перед новим коледжем. 1896 року, хоча роботи ще не були завершені, коледж св.Анзельма перенесли з абатства св.Павла за мурами на Авентинський пагорб.
Від Лева ХІІІ до Лева XIV
11 листопада 1900 року кардинал Маріано Рамполла дель Тіндаро, Державний секретар Святого Престолу, від імені папи Лева XIII урочисто освятив храм св.Анзельма з Аости — нову резиденцію Бенедиктинської конфедерації, засновану сімома роками раніше.
Не маючи змоги особисто бути присутнім на церемонії, Святіший Отець призначив своїм легатом кардинала дель Тіндаро, Державного секретаря Святого Престолу. Окрім нього, у святкуванні взяли участь 12 кардиналів, 16 єпископів, 52 абати й численні представники римського духовенства. Були присутні всі посли, акредитовані при Святому Престолі. Однак представники Королівства Італії та міста Рима не були запрошені.
Святкування тривали вісім днів, протягом яких відбулися урочисті Меси та приватна аудієнція в папи Лева XIII.
З 1986 року базиліка св.Анзельма є ректорським храмом. Щодня віряни можуть брати участь у монастирській літургії, яку відправляє місцева монаша спільнота, з особливим акцентом на григоріанському співі. Храм св.Анзельма став одним із найулюбленіших місць римлян для святкування Таїнства шлюбу. Тут також здійснюється академічне пастирське служіння, пов’язане з присутністю в абатстві Папського Атенеума, який складається з трьох факультетів: теологічного, філософського та літургійного.
фінансово.
Щиро дякуємо!
