Від ствердження, що немає перешкод для душпастирських ініціатив, до повністю негативного судження. Загалом — 6 можливих визначень викладено в нових правилах, що стосуються розпізнання гаданих надприродних явищ.
Відповідний документ Дикастерію віровчення затвердив Папа Франциск. Ні єпископ місця, ні Апостольська Столиця не висловлюватимуться щодо ствердження надприродності явища, обмежуючись дозволом на проведення паломництва і молебнів, пише Vatican News.
У п’ятницю 17 травня 2024 р. у Ватикані оприлюднено документ Дикастерію віровчення з оновленими нормами, що стосуються розпізнання ймовірних надприродних явищ. Він набере чинності через два дні, в урочистість П’ятдесятниці.
Текст починається з вичерпної презентації кардинала-префекта Віктора Мануеля Фернандеса; у вступі визначено шість різних можливих висновків. Стане можливою швидша оцінка явищ, з урахуванням народної побожності, — і, переважно, влада Церкви більше не буде залучена до офіційного визначення надприродності явища, яке може вимагати тривалого часу для глибокого дослідження.
Іншим нововведенням є виразніше залучення Дикастерію віровчення, якому належить затверджувати остаточне рішення єпископа. Дикастерій матиме право в будь-який момент втрутитися motu proprio (власною волею) в оцінку надприродного явища. У багатьох випадках за останні десятиліття, коли окремі єпископи висловлювали свою думку, дикастерій уже залучали, — але майже завжди таке втручання залишалося за лаштунками з проханням не розголошувати його. Мотивом для того, щоб тепер прямо залучити Дикастерій віровчення, є також труднощі у визначенні на місцевому рівні явищ, які в деяких випадках сягають національного і навіть світового виміру, «коли рішення, що стосується однієї дієцезії, також має наслідки в інших місцях».
Причини для оновлення правил
При витоках документа лежить досвід минулого століття, з випадками, коли місцевий єпископ (або єпископи регіону) дуже швидко заявляли про надприродність, тоді як Конгрегація віровчення висловлювала іншу думку. Або випадки, коли єпископ висловлювався в один спосіб, а його наступник — у протилежний щодо того ж самого явища. Крім того, потрібен тривалий час, щоб оцінити всі елементи для рішення про надприродність чи ненадприродність явищ. Час, який іноді вступає в протиріччя з невідкладністю надання душпастирських відповідей заради блага вірних. Тому 2019 року Дикастерій віровчення розпочав перегляд норм — що привело до нинішнього тексту, який Папа затвердив 4 травня.
Духовні плоди і загрози
У презентації кардинал Фернандес пояснює: «Багато коли ці явища приносили велике багатство духовних плодів, зростання віри, побожності, братерства і служіння, а в деяких випадках стали причиною виникнення санктуаріїв, розкиданих по всьому світу, які сьогодні належать до серця народної побожності багатьох народів». Однак є також можливість того, що «в деяких випадках подій нібито надприродного походження» виникають «дуже серйозні проблеми на шкоду вірним»: випадки, коли з гаданих явищ черпається «вигода, влада, слава, суспільна популярність, особистий інтерес» (II, ст. 15,4), доходячи також і до того, що «здійснюється домінування над людьми або чиняться зловживання» (II, ст.16).
Можуть виникати «доктринальні помилки, неналежне спрощення у викладанні євангельського послання, поширення сектантського духу». Окрім цього, небезпекою є можливість «втягування вірних у подію, яку приписують божественній ініціативі», але яка є лише плодом фантазії, міфоманії або чиєїсь схильності до фальсифікацій.
Загальні орієнтири
Згідно з новими нормами, Церква зможе розпізнавати, «чи можна побачити в явищах нібито надприродного походження наявність ознак божественного діяння; чи в можливих текстах або повідомленнях осіб, причетних до цих явищ, немає нічого, що суперечить вірі та здоровій моралі; чи правомірно оцінювати їхні духовні плоди, а чи необхідно очистити їх від проблемних елементів або застерегти вірних від небезпек, що випливають із них; і чи доцільно, щоб вони були піддані душпастирській оцінці з боку компетентної церковної влади» (I, ст.10).
Крім того, «згідно з загальною процедурою, не слід очікувати позитивного визнання церковною владою щодо божественного походження гаданих надприродних явищ» (I, ст.11). Тому, як правило, «ні дієцезіальний єпископ, ані єпископська конференція, ні дикастерій не заявлятимуть, що явища мають надприродне походження; і тільки Святіший Отець може санкціонувати процедуру в цьому напрямку» (I, ст. 23).
Можливі оцінки досліджуваного явища
Документ пропонує шість можливих висновків по завершенні розпізнання.
Nihil Obstat: не висловлюється впевненість у надприродній автентичності, але визнаються ознаки дії Святого Духа. Дикастерій заохочує єпископа місця оцінити душпастирську цінність явища і сприяти її поширенню, в тому числі паломництвам.
Prae oculis habeatur: визнаються позитивні ознаки, але наявні також елементи плутанини або ризики, які вимагають розпізнання й діалогу з адресатами. Доктринальне роз’яснення може знадобитися, якщо є тексти або послання, пов’язані з цим явищем.
Curatur: наявні критичні елементи, але явище широко розповсюджене і приносить видимі духовні плоди. Заборона, яка може збурити вірних, не рекомендується, але єпископа заохочують не підтримувати це явище.
Sub mandato: проблемні питання пов’язані не з самим явищем, а зі зловживанням, яке здійснюють окремі особи чи групи. Святий Престол доручає єпископу або делегату душпастирський провід цього місця.
Prohibetur et obstruatur: незважаючи на деякі позитивні моменти, проблеми та ризики є серйозними. Дикастерій вимагає від єпископа публічно заявити про неприпустимість підтримки явища та пояснити причини такого рішення.
Declaratio de non supernaturalitate: єпископ уповноважений заявити, що явище не є надприродним, покладаючись на конкретні докази, такі як зізнання ймовірного провидця або достовірні свідчення про фальсифікацію явища.
Процедури, яких необхідно дотримуватися
Єпископ повинен розглянути справу і подати її на затвердження до Дикастерію віровчення. Від єпископа вимагається утримуватися від публічних заяв щодо автентичності чи надприродності, а також стежити за тим, щоб не виникало плутанини, і не сприяти сенсаційності. У тому разі, якщо зібрані елементи «здаються достатніми», єпископ створить слідчу комісію, до складу якої увійдуть щонайменше один богослов, один знавець канонічного права та один експерт, обраний відповідно до характеру явища.
Позитивні й негативні критерії
Серед позитивних критеріїв названо «вірогідність і добру репутацію осіб, які стверджують, що є адресатами надприродних подій або безпосередньо причетні до таких випадків, а також свідків, які були заслухані (…) Доктринальна ортодоксальність явища і можливого послання, пов’язаного з ним; непередбачуваний характер явища, з якого явно випливає, що воно не є плодом ініціативи причетних до нього осіб; плоди християнського життя» (II, ст.14).
Негативні критерії включають «наявність відвертої помилки щодо факту, можливі доктринальні помилки…, сектантський дух, який породжує поділ у церковній спільноті, очевидне прагнення до наживи, влади, слави, суспільної популярності, особистий інтерес, тісно пов’язаний із фактом явища, тяжкі аморальні вчинки…, психічні зміни або психопатичні тенденції суб’єкта, які могли вплинути на гаданий надприродний факт, або психоз, колективна істерія чи інші елементи, які можуть бути зараховані до патологічної площини» (II, ст.15).
Врешті, «слід вважати особливо тяжким із морального погляду використання нібито надприродних переживань або визнаних містичних елементів як засобу чи приводу для здійснення домінування над людьми або скоєння зловживань» (II, ст.16).
Хай би яким було остаточно затверджене рішення — єпископ «зобов’язаний і надалі наглядати за явищем та особами, які до нього причетні» (II, ст.24).
фінансово.
Щиро дякуємо!
