«Пророцтво присутності» — саме так Дикастерій у справах богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя визначає місію богопосвячених у світі, позначеному кризами, насильством та випробуваннями віри.
В опублікованому листі Дикастерій закликає до вірності, яка «не покидає і не мовчить», залишаючись близько до місць, де порушувана людська гідність, пише Vatican News.
Лист під назвою «Пророцтво присутності: богопосвячене життя там, де порушується гідність, а віра випробовується» опублікований з нагоди 30‑го Всесвітнього дня богопосвяченого життя, який ми відзначатимемо 2 лютого. Центральним моментом святкування буде Свята Меса, яку очолить Лев XIV у базиліці св.Петра.
«Зерно, посіяне в борознах історії»
Документ починається з подяки богопосвяченим «у кожному куточку світу» за їхню вірність Євангелію та за життя, яке, попри випробування, «стає зерном, посіяним у борознах історії». Як наголошує Дикастерій, це свідчення часто приховане — але його проживають як «знак надії» для Церкви та світу.
Стійкість у світі напруженості
У листі визначено конкретні контексти, в яких богопосвячені особи покликані бути присутніми: суспільства, що постраждали від «інституційної крихкості та невизначеності», тиску на релігійні меншини, та багаті країни, де зростають «самотність, поляризація, нові форми бідності й байдужості».
У таких реаліях, вказує лист Дикастерію, соціальна і політична ситуація «випробовує довіру та послаблює надію».
Відповіддю має бути вірна, «скромна, творча і стримана присутність», яка нагадує, що «Бог не залишає свій народ».
Чинна надія, а не пасивність
Дикастерій наголошує, що євангельська стійкість «ніколи не означає бездіяльності чи апатичності». Це «активна надія», виражена «словами, що роззброюють», у діалозі, у виборі, що захищає найуразливіших — навіть за ціну особистої жертви, — і в терпеливому будівництві примирення «через слухання та молитву». У такому розумінні стійкість є «пророчим словом для всієї Церкви та світу».
Одна місія, різні форми
Лист нагадує, що всі форми богопосвяченого життя виконують одне й те саме пророцтво присутності. Апостольське життя означає активну близькість до пораненої гідності; споглядальне життя означає вірність і заступництво в часи випробувань віри; а світські інститути є «потаємною закваскою» у світі праці та соціальних стосунків. Ordo virginum свідчить про безкорисливу вірність, а життя відлюдника нагадує про першість Бога.
«У різноманітності форм здійснюється одне й те саме пророцтво: тривати з любов’ю, не покидаючи, не промовчуючи».
Богопосвячені як «будівничі миру»
Важливим аспектом документа є роздуми про мир. Посилаючись на вчення Папи Лева XIV, лист наголошує, що мир — це не абстрактна ідея, а конкретний шлях. «Мир народжується не з протистояння, а з зустрічі»: з діалогу, слухання та спільної відповідальності. У цьому розумінні богопосвячені, які залишаються близькими до «ран людства», стають — часто без розголосу — «будівничими миру».
На завершення лист повертається до образу зерна, яке вмирає, щоби принести плоди. Дикастерій довіряє консекрованих осіб Богові, просячи їх бути «сильними в надії та лагідними серцем», здатними стійко триматися, втішати — і починати все спочатку.
фінансово.
Щиро дякуємо!
