У цю темну годину історії Бог послав нас поширювати аромат Христа там, де панує сморід смерті. Поновимо наше «так» цій місії.
З цими словами Папа Лев XIV звернувся до священників під час Меси мира, що відбулась у Великий Четвер 2 квітня 2026 року вранці в базиліці св.Петра, повідомляє Vatican News.
Святіший Отець зазначив, що місія священників і єпископів сповнюється тільки в сопричасті, і що, як Ісус, треба покинути все звичне й безпечне і «спустошити себе», щоб виконати свою місію у свободі.
Місія у сопричасті
На початку проповіді Лев XIV зазначив: уперше головуючи на Месі мира як Єпископ Рима, він бажає поміркувати над місією, до якої Христос посилає кожного християнина.
«Кожен бере участь у ній згідно зі своїм покликанням і в якнайбільш особистому послухові голосу Духа, — але ніколи без інших, оминаючи або порушуючи сопричастя!» — зазначив Папа.
Він нагадав єпископам і священникам про природу їхньої місії на прикладі Ісуса, який у синагозі в Назареті засвідчив, що Його послав Бог.
Відстороненість та самозречення
Посланими є також і священники. «Ми знаємо, що бути посланим означає насамперед відірватися — тобто ризик полишити те, що відоме та певне, щоб увійти в те, що нове», — сказав Лев XIV. І як Ісус, після свого хрещення в Йордані, нарешті покинув Назарет, де виріс, — так само Він закликає інших «вирушати в дорогу, йти на ризик, аби жодне місце не стало загородкою, а жодне самовизначення — схованкою».
Папа наголосив, що кожна місія починається не лише зі своїх початків та досвіду, який лежить в основі нашого життя, але й зі самозречення, приниження — так само, як Ісус «принизив самого себе» (Флп 2,8).
«Тому немає місії без примирення зі своїми початками, дарами та обмеженнями отриманої освіти, — але водночас немає миру без виходу в дорогу, немає усвідомлення без відірваності, немає радості без ризику», — додав Папа.
Беззбройна місія
Святіший Отець зазначив, що місія є справжньою лише тоді, коли вона беззбройна, потребує невеликого простору, не вимагає показності, делікатно охороняє слабкість і наготу.
«Немає ‘доброї новини для бідних’, якщо ми йдемо до них зі знаками сили, ані справжнього визволення, якщо ми станемо вільними від володіння», — сказав Лев XIV.
Без зловживання владою
Фундаментальний елемент місії — це право на зустріч, зазначив Святий Отець. Однак протягом історії місія часто була «спотворена логікою панування, абсолютно чужою шляху Ісуса Христа».
Лев XIV процитував св.Йоана Павла II, який зазначав, що «хоч ми не несемо особистої відповідальності й не хочемо собою замінити суд Бога, який єдиний знає людські серця, — ми несемо тягар помилок і гріхів тих, хто був до нас».
«Отже, сьогодні надзвичайно важливо пам’ятати, що ні в пастирській, ні в соціальній та політичній сферах добро не може виникнути від зловживання владою. Великі місіонери є свідками цього ‘ходіння навшпиньки’; їхній метод — це спільне життя, безкорисливе служіння, відмова від усіх розпланованих стратегій, діалог і повага», — наголосив Святіший Отець.
Він зазначив, що в місії потрібно довіряти Святому Духові, який присутній і діє сьогодні так само, як і за часів Ісуса й апостолів. «Ми не мусимо ні сіяти, ні пробуджувати Його, але насамперед розпізнавати Його, приймати Його, діяти згідно з Ним, прокладати Йому шлях і слідувати за Ним», — зазначив Лев XIV.
Навчитися бути гостями
Папа закликав поважати таємницю, яку має в собі кожна людина і кожна спільнота. «Ми гості: ми як єпископи, як священники, як черниці й монахині, як християни. Щоби приймати інших, ми повинні навчитися бути гостями», — сказав Папа.
Навіть у секуляризованих суспільствах не може бути діяльності Церкви за принципом завоювання чи відвоювання. Туди, де постають нові послання та взірці, що пропонують інші життєві орієнтири, часто всупереч Євангелію Ісуса, треба дістатися зі Словом Божим. «Так буде лише тоді, коли ми подорожуємо у Церкві разом, коли місія — це не героїчна пригода окремої людини, а живе свідчення Тіла з багатьма членами», — наголосив Лев XIV.
Нерозуміння й відкинення
Папа також вказав на «можливо, найрадикальніший» вимір християнської місії: можливість нерозуміння й відкинення. Ісус пережив це в синагозі Назарета, коли Його схопили й намагалися скинути з гори. Святіший Отець зазначив, що позиція Ісуса в той момент «зобов’язує нас не втікати, а ‘пройти’ крізь це випробування — так само, як Ісус, який ‘пройшов крізь них і віддалився’».
«Хрест є частиною місії: місія стає більш гіркою та страшною, але також більш безкорисливою та більш переломною», — зазначив Святіший Отець.
«Скільки воскресінь нам також дарується, коли — звільнені від захисної реакції — ми сходимо, як насіння, в землю, щоби служити!» — продовжив Папа.
Довіритись Христу
У житті можна зустрітися з ситуаціями, коли все здається завершеним. Тоді можемо черпати натхнення з прикладу свідків віри.
Святіший Отець навів слова єпископа Оскара Арнульфо Ромеро, який за місяць до смерті написав у духовному щоденнику: «Щоб бути щасливим і довіряти, мені достатньо мати впевненість, що в Ньому — моє життя і моя смерть; що, попри свої гріхи, я в Ньому покладаю свою довіру, і що я не буду розчарований, а інші продовжуватимуть — із більшою мудрістю й святістю — труди для Церкви і батьківщини».
В найпохмурішу годину історії
Папа нагадав про слова з Книги Одкровення: «Благодать вам і мир від Ісуса Христа, вірного свідка, первістка з мертвих і володаря царів земних» (Одкр 1, 4‑5). «Це привітання підсумовує подорож Ісуса у світі, який роздирають сили, що нищать його. В його лоні постає новий народ — не народ жертв, а народ свідків», — сказав Лев XIV.
«У цю найпохмурішу годину історії Богу сподобалося послати нас поширювати аромат Христа там, де панує сморід смерті. Оновімо наше ‘так’ цій місії, яка вимагає від нас єдності й приносить мир. Так, ми тут! Подолаймо почуття безпорадності та страху!» — закликав Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
