Рада — це дар, який дозволяє нам чітко бачити Божу волю. Він дає розуміння Божої волі , а також руйнує бар’єри, які заважають її проголошувати.
Це також дар уміння впоратися з труднощами, «радити собі» в тяжких ситуаціях. Божий Дух зміцнює нас, щоб ми пройшли через труднощі, пов’язані з вірою, стосунками або клопотами, — пройшли згідно з Його волею.
Стояння І. Господь Ісус приречений на смерть
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Спасителя світу засудили на смерть. Натовп мав вибір: відпустити Ісуса чи Варавву. Вони не скористалися даром ради. Вони обрали Варавву.
Ті, хто відкинув Божого Сина, відправили Його на смерть. І хоч Він сам прийшов як жертва відкуплення за гріхи світу, однак і про них сказано: горе тій людині, хто Сина Людського на смерть видає.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІІ. Ісус бере хрест на свої рамена
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Скільки разів ми могли би зробити якесь добро, але схилялись до іншого рішення? Часто ми точно знаємо, який шлях є найкращим у цю мить; але вирішуємо не йти ним — чи то через лінь, чи з бажання не втратити комфорт, або через брак мотивації.
Ісус вирішив узяти на себе цей хрест за нас, точно знаючи, що на Нього чекає.
Попросімо Господа дати нам дар мужності — і духа жертовного, щоб ми не відкидали щоденних хрестів: вони потрібні на нашому шляху, для спасіння себе самих і наших братів та сестер.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІІІ. Ісус уперше падає під хрестом
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Так само, як Ісус упав під хрестом, — так і ми спотикаємось у своїх зусиллях бути ближче до Нього, у своїх щоденних обов’язках як батьків, матерів, синів, дочок, друзів… Ми часто зраджуємо довіру інших, навіть якщо спочатку не мали такого наміру.
Але Ісус вчить нас, що невдачі, помилки та гріхи — це ще зовсім не кінець. Просто нам потрібна Божа допомога, щоб із наших невдач вибиратися і щоб вони були для нас повчальними, а не руйнівними. Його ради — у Божому Слові, у нашій совісті й розумі, а також у повсякденних ситуаціях — можуть дуже допомогти нам правильно сприймати навіть найскладніші ситуації.
Молімося до Святого Духа, щоб нам слухатися Його голосу, особливо в моменти помилок і поразок.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння IV. Ісус зустрічає свою Матір
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Невимовну драму переживала Богоматір у своєму серці, коли бачила страждання свого Сина. Коли Той, кого Вона носила під серцем, Той, хто був радістю Її життя, — страждав, несправедливо засуджений на смерть.
Однак, зустрівши Його, Вона знайшла в собі силу обійняти Його та підбадьорити. Це сталося завдяки дару ради, який приніс Їй Святий Дух.
Саме дар ради дає нам силу мудро виявляти любов, навіть незважаючи на опір інших. Особливо в цей час просімо Святого Духа про дар ради, щоб мудро виявляти любов до тих, хто постраждав від війни в Україні. Щоб ніхто не почувався покинутим.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
– І Ти, Божа Мати, що з Сином страждала,
– Пречистая Діво, молись за нас.
Стояння V. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від Луки (23,26): «І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом».
Симону не був потрібний цей тягар. Напевно всі радили йому йти додому та зосередитися на своїх обов’язках і проблемах. Але він побачив змученого, проте рішучого чоловіка. І взяв той хрест.
Коли налякана жінка з дітьми втекла з Києва, боячись російських нападів, їхній батько залишився там. І ще чийсь батько, брат, син. А також і мужні жінки з ними. Сучасні киренеяни.
Яку раду я можу дати своєму ближньому? Я приймаю поради від інших чи слухаю Тебе — Святого Духа?
Святий Духу, прошу Тебе про дар ради, щоб я міг шукати Твоєї вказівки в усьому і завжди знаходити її в Тобі.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VI. Вероніка витирає обличчя Ісуса
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Чи бачу я Ісуса у своєму нужденному ближньому? І що я тоді роблю? Чи дистанціююся я від брата або сестри у скруті?
Свята Вероніка бачила Ісуса, мученого несенням хреста. Вона не відводила погляду. Вона дозволила Святому Духові діяти й витерла обличчя Господа Ісуса.
Відкриймося й ми на Святого Духа і Його дар ради, щоб уміти прийти з допомогою іншій людині, коли вона потребує нашої підтримки.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VII. Ісус падає вдруге
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Господь Ісус знову падає під тягарем хреста. Шлях Учителя був нелегким: багато перешкод, багато докорів — і величезна зневага з боку людей. Однак Господь піднімається, щоб підкоритися волі Отця. Він робить це з довірою та відчуттям, що так буде краще — навіть якщо знову встати було нелегким рішенням.
Христос зробив правильний вибір. Святий Духу, просимо Тебе про дар ради, щоб ми завжди могли приймати рішення, згідні з Божою волею.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VIII. Ісус зустрічає жінок-плакальниць
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Бачивши страждання Ісуса, жінки стали плакати від співчуття. Попри стан, у якому Він перебував, Господь знайшов у собі сили. Він і втішав жінок, і докорив їм, щоб зосередилися на своєму житті, а не гаяли час на проливання сліз. Він більше переймався їхнім спасінням.
Легко втішати інших, коли нам самим добре. Але коли ми страждаємо — можемо перестати хвилюватись про інших і зосередитися на собі. Стикаючись зі щоденними труднощами, проблемами й конфліктами, не біймося діяти відповідно до цінностей, які сповідуємо. Молімося за приклади мужності, які дозволять нам відкрито прийняти виклики життя і пам’ятати про інших, не зважаючи на власні труднощі.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІХ. Ісус падає втретє
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Що стало причиною цього падіння? Хтось штовхнув Ісуса? Чи Він спіткнувся об камінь на дорозі? А може, Йому просто забракло сил?.. Дивлячись на цю сцену, розуміємо, що людські сили — обмежені. Що людина не може досягти своєї мети самотужки. Що людина потребує Бога.
А ми так часто покладаємося на власні сили! На свій розум, на свою винахідливість і кмітливість, на свою мудрість. Віримо, що дамо собі раду самостійно, що нам не потрібна допомога інших людей, Церкви чи Бога.
Саме так ми чинимо гріх гордині. Однак настають і такі моменти, коли ми кажемо: «Все, кінець, я більше не можу. Я цього не переживу». Бувають ситуації, коли все безсумнівно втрачено, змарновано, куди глянь — сама смерть, усередині мене і навколо мене. Святий Дух тоді приходить не для «добрих порад»: а ну зберися, не розкисай, ти маєш це здолати! Він приходить із даром впоратися з тим, що є моєю смертю, слабкістю і труднощами.
Він також приходить до українців із силою дати раду цій неймовірній трагедії — війні. Приходить не з військовою стратегією чи зброєю, а з силою впоратися. Щоби сказати: Бог є, і Він дасть усьому цьому раду. Ти — ні, але Він — так.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння Х. З Ісуса здерто одяг
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Коли засуджені зійшли на гору, воїни їх роздягнули. Після всіх страждань вони позбавили Ісуса залишків людської гідності. Він стояв голий перед натовпом — Він склав також цю жертву.
Сьогодні глузування може бути гіршим за удар в обличчя. Всі довкола лізуть із порадами: як жити, що робити, як одягатися, що їсти… Але вони бачать справжніх вас — чи просто ідеалізований образ?
Люди переймаються тим, що бачать інші, а не тим, що видно Богу. Замість дивитися правді в очі ми вдаємо когось, ким ми не є насправді. А що бачить Бог?
Що залишиться від нас, коли ми позбудемося всього, що людське, тобто від світу цього, коли перестанемо вдавати, перестанемо жити порожніми жестами? Чи можу я показати свої справжні почуття? Це ще буду я — чи якась не знайома мені людина?
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІ. Господь Ісус прибитий до хреста
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Як важко дивитися на жорстоку сцену розп’яття. Жах охоплює від самої думки про страждання, і абсолютно незрозумілою є згода прийняти його добровільно.
Скільки з нас перед лицем такого випробування втратили б віру, надію і навіть бажання жити?
Питання про сенс страждань не є суто академічним. Це питання екзистенційне по суті; над ним замислюються передовсім ті, хто переживає конкретне нещастя. Воно пов’язане з типово людським спротивом і питанням «чому». Ми часто питаємо про це Бога. Ми ставимо це питання і Воскреслому Спасителю. Стражденна людина має усвідомити, що Той, Кого вона запитує, страждає сам — і тому хоче відповісти з Хреста, з глибини свого власного страждання.
Божа відповідь — це не теоретична лекція, повчання з амвону чи університетської кафедри. Відповіддю є сам Розп’ятий — Його страждання, крик, самотність, біль, конання.
Вчитель переконливий, коли підтверджує вчення, яке проповідує, своїм власним прикладом. Лекцію про страждання особливо важко вивчити. Потрібен час — інколи багато часу, — щоб ця відповідь стала внутрішньо чутною.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від Йоана: ‘А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоби здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!»’ (19,28).
Чого може прагнути Бог? Зрештою, Він всемогутній, всезнаючий, найкрасивіший, наймудріший — і, до того ж, у Нього немає проблем із начальником на роботі, з викладачем в університеті або з непевністю, чи вистачить грошей на всі оплати… Страсті Ісуса чітко показують, що в цей момент Бог хотів сказати щось особливе. Що це за «спрага»? Здається, в цей винятковий момент Він хотів підкреслити, що прагне бути любленим.
Зрештою, Його страждання і смерть на хресті були потрібні не Йому самому! Вся подія Страстей — це дар людству. Знаючи це, запитаймо себе, як ми переживаємо даровану Богом любов? Безмежну батьківську любов, готову на найбільші жертви.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІІ. Господь Ісус з хреста знятий
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
І ось, коли все звершилося, Мати тримає на руках свого Сина. Буря минула, і пагорб Голготи майже порожній. Тих, хто кричав «розіпни Його!», вже немає.
А я все ще тут. Той крик дзвенить у моїх вухах — хоч я більше не чую їхніх голосів. Я чую тільки свій голос, свій власний безглуздий крик, і цей крик мене оглушує. Розпач стискає моє серце, і здається, що все втрачено…
Однак дар ради — це запрошення і здатність довіряти тому, що Бог є Богом. Що немає такої мертвоти (нещастя, трагедії, зла, війни), з якою Він не міг би дати раду. Нема такої смерті, через яку Він би мене не провів — так само, як провів Лазаря чи свого Сина.
Помолімося за цю довіру для нас і для всієї України.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
– І Ти, Божа Мати, що з Сином страждала,
– Пречистая Діво, молись за нас.
Стояння XIV. Господь Ісус до гробу покладений
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Покладення до гробу. Тиша.
Я не впораюся. Я не вмію, я не можу, я не дам ради. Так часто у моєму серці виникають такі сумніви. Мої плани зруйновані — як і тіло Христа, покладене в могилу.
Коли в моєму житті нагромаджуються труднощі і страждання, важливо не здаватися. Слухати голос, який піднімається з глибини мого серця: голос Святого Духа, завжди присутнього, готового прийти з мудрою радою. Саме Він просвітлює наші серця, вказуючи правильний шлях серед темряви непевності та незнання… Шлях до Неба.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
