Дар мудрості
Дар розуму
Дар ради
Дар сили інакше ще називається «даром мужності» або «даром кріпості». Бути міцними, бути сильними, бути стійкими — це те, що зараз дуже і дуже потрібне всім українцям.
І про це треба просити Того, хто може все дати як дар.
Стояння І. Господь Ісус приречений на смерть
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Йоана: Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по‑єврейському — Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш». Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» І тоді видав він його їм на розп’яття (Йн 19, 13‑16).
Ісуса засуджують на смерть — Він має померти на хресті за наші гріхи. Що Він міг відчувати в ту мить? Кожна людина напевно була би налякана, пробувала би змінити свою ситуацію, втікати й рятуватися. Однак Ісус показує свою силу й мужність. Він не відвертається від страждання; Він погоджується на смерть, щоб дати нам свободу й відкупити наші гріхи.
Як часто у щоденних рішеннях ми шукаємо найлегшого шляху, йдемо по лінії найменшого опору, нерідко не звертаючи уваги на віддалені наслідки таких дій? Як часто замість мужньо розібратися з проблемами, ми відвертаємося в пошуках простішого шляху, не замислюючись про кривду, яку можемо заподіяти іншій людині?
Господи, дай нам дар сили, щоб ми навіть у найтяжчі моменти не шукали тимчасових замінників, але завжди були готові прийняти правильне рішення.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІІ. Ісус бере хрест на свої рамена
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Матея: Тоді Ісус сказав до своїх учнів: «Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною (Мт 16,24).
«Під хрест Твій стаю, Спасителю мій милий, І молю Тебе: о, дай же мені за гріхи жаль щирий», — співаємо в церковній пісні. Кожний з нас має у житті свої труднощі, проблеми. Непросто бути стійким у стосунках, у сім’ї, в суспільстві, у спільноті Церкви. Коли ми відчуваємо, що це перевищує наші сили, —згадуємо Ісуса. Він, бувши повністю безгрішним, поніс на собі всі наші провини. Це був акт неймовірної мужності.
Несення нашого щоденного хреста теж вимагає сили, відваги й терпеливості. Коли життя стає незносним — пам’ятай, що в миропомазанні ти отримав дар сили саме для того, щоб долати такі труднощі.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІІІ. Ісус уперше падає під хрестом
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Із книги пророка Ісаї: Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст (Іс 53,7).
Перший раз завжди здається найважчим. Коли ми переживаємо своє перше падіння — боїмося, що не зможемо рухатися далі. Раптом усе стає неможливим. Ми мріємо повернутися до ідилічного, безтурботного дитинства…. Однак при цьому ми потай віримо, що ніхто й не помітив нашого падіння. А навіть якщо помітив, то триматиме це при собі.
Падаючи вперше, Ісус бачить розчарування людей і їхню байдужість. Так що тягар хреста й численні рани — не єдині Його болі… Однак після падіння Він підводиться і намагається продовжити цю дорогу. Бо знає, що ці страждання мають сенс. Він відчуває тягар людської недосконалості, зради та гріхів.
Ісусе, дай нам силу розуміти любов і прощення так, як їх розумієш Ти. Щоб після падіння нам вистачило сил не тільки підвестися і йти далі, але також простягнути руку допомоги іншим.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння IV. Ісус зустрічає свою Матір
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Йоана: А при хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, — а його ж любив Він, — мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе (Йн 19, 25‑27).
Марія супроводжувала Ісуса під час Його Страстей і була присутня в момент Його смерті на хресті. Вона страждала разом зі своїм Сином, але не відвернулася від Бога. Так само, як Вона прийняла Благовіщення зі смиренням і радістю, — Вона не противилась Божій волі, коли Христос помер.
Дар мужності допомагає нашим душам пережити найважчі моменти. Він дає нам сили довіряти Богові навіть у слабкості. Марія втратила свого улюбленого Сина, але не покинула Його. Вона не відвернулася від Бога, а мужньо залишилася з Ним.
Так само й ми можемо просити Святого Духа про силу, мужність і стійкість, щоб нам їх не забракло.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння V. Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Марка: Зняли з Нього багряницю й одягнули Його в Його одежу. Опісля ж повели Його на розп’яття. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест (Мк 15, 20‑21).
Буває так, що обставини змушують нас робити те, чого ми не хочемо. Ми ще гірше почуваємося, коли такі ситуації виникають зненацька, несподівано. Саме в такі моменти нам потрібен дар сили, щоби впоратися з поставленим завданням, встати і взятися до діла.
А може, виклик, із яким ми стикаємося, принесе нам несподівану радість? Чи міг Симон Киринеєць, повертаючись із поля, припускати, що зустріне Месію?
Дія, яка здається незносною, може змінити наше життя. Тому будьмо відкритими до нового досвіду — особливо до того, який вимагає мужності.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VI. Вероніка витирає обличчя Ісуса
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Матея: І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю Його одежі. Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю”. Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе” (Мт 9, 20‑22).
Деякі біблійні коментарі вказують, це могла бути жінка на ім’я Вероніка. Саме вона вийшла назустріч Христу на Його Хресній дорозі і не вагаючись витерла Його стомлене обличчя. Її мужність і стійкість викликають захват. Незважаючи на ворожість оточення, вона прорвалася крізь солдатів і витерла хустиною закривавлене і брудне обличчя Спасителя.
Ця сцена може нагадувати про наш обов’язок визнавати Христа не лише тоді, коли ми оточені віруючими, але й коли обставини цьому не сприють.
Дар сили дозволяє нам давати справжнє свідчення нашої віри. Свідчення, зроблене не напоказ і не з примусу, і яке зміцнює нашу віру та вдячність Богові.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VII. Ісус падає вдруге
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
Я йду на гору із останніх сил,
По гострім камню босими ногами,
А Хрест мій, наче виточений з брил,
На мене давить вашими гріхами.
Друге падіння. Коли ми про це думаємо, то вважаємо, що готові до нього, бо перше падіння вже давно позаду. Однак… Воно надалі переповнює нас клопотами і робить так, що десь у глибині нашої свідомості накопичується відчуття нашої людської слабкості, безпорадності й виснаження.
Але Ти, Господи Ісусе, даєш нам надію. Попри наступне падіння, Ти підводишся і йдеш далі. Попри наші слабкості, Твоя любов більша за наші недоліки.Незважаючи на наші гріхи, Ти не боїшся обдаровувати всіх своїм милосердям. Незважаючи на наші помилки, Ти даєш нам силу розуміти і показуєш, що ще є хтось, хто нас любить, хтось, хто нас прагне… і любить нас.
Господи, дай нам сили, щоб, попри всі наші падіння, ми могли рухатися вперед і любити так, як Ти.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння VIII. Ісус зустрічає жінок-плакальниць
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Луки: Ішов за Ним натовп людей великий і жінки, що плакали за Ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!” (див. Лк 23, 27‑31).
Ісус звертає увагу на жінок, що плачуть, ба навіть картає їх, що так вони Йому не допоможуть. У житті буває так само. У важкі моменти недостатньо плакати, нарікати і жалітися. Іноді просто потрібні чиїсь руки, щоб допомогти впоратися з проблемою, виправити помилку. Вони допоможуть нам підвестися…
Господи, нехай дар сили надихає мене на конкретні вчинки та дії.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ІХ. Ісус падає втретє
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Луки: Ви ті, що перебували зо Мною у Моїх спокусах, і Я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах (Лк 22, 28‑30а).
На третьому падінні нам здається, що вже «все», немає жодного шансу щось виправити. Але тоді найважливіше — це віра… Віра в те, що у світі є хтось, кому можна довіряти, хто простягне нам руку допомоги, хтось, завдяки кому після падіння ми встанемо, як фенікс із попелу. Можливо, таке падіння зробить нас кращою версією самих себе. Або принаймні цей хтось стане нашим другом?
Кінець подорожі був недалекий, коли Ісус знову впав. Він міг бути розчарованим. Фізично і морально виснаженим. Бо перед Його очима далі стояли образи первосвящеників, членів Синедріону, а насамперед людей — того народу, який засудив Месію на смерть. Народу, який звільнив убивцю і зрікся Ісуса. Народу, який ішов — поруч, але не разом — із Ним на Голготу.
Однак Господь завжди звертає увагу на кожного. «Ті, що перебували з Ним», ішли і страждали разом із Ним. Як Симон Киринеєць, вони допомагали Йому залишитися стійким у цій останній дорозі… Тому Він набрався сили. Він підвівся і продовжив свій убивчий шлях.
Господи, допоможи нам, щоб і ми, на нашій дорозі, мали достатньо сили й мужності, щоб підвестися навіть після падіння, яке здається нищівним і останнім, і продовжили випромінювати віру й надію.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння Х. З Ісуса здерто одяг
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Йоана: Тоді вояки … узяли Його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб». Отож і вчинили так вояки (Йн 19, 23-24).
З Ісуса здерли одяг. Він голий, ніщо Його не прикриває. Його виставили на глузування натовпу. Одяг дає відчуття безпеки, впевненості в собі й гідності. З Ісуса одяг зняли. Як ви почувались би, якби були змушені стояти голими перед людьми? Певно, захотіли б одразу провалитися крізь землю, боялися, що хтось зніме вас на відео, сфотографує, а потім усі будуть сміятися і пальцем тикати.
Ісус демонструє надзвичайну моральну мужність, погоджуючись прийняти своє оголення, стоячи перед людьми, наче в день свого народження, голим, яким і прийшов у світ, — тим самим наражаючи себе на образи та висміювання.
Господи, допоможи нам будувати свою думку про себе не на коментарях чужих людей. Допоможи нам зрозуміти, що не зовнішність, але поведінка й дії важливі та визначають нас.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІ. Господь Ісус прибитий до хреста
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Йоана: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Я Є» (Йн 8,28).
Мабуть, було жахливо боляче… Навіть сама спроба уявити Його страждання — викликає біль. Рветься шкіра, м’язи, все болить і нема чим дихати. Чи є щось гірше? Є — нетілесний біль. Усвідомлення жорстокості людини до людини.
Христос був безвинним. Невинні страждають. Таке трапляється, і тоді це глибоко ранить. Коли ми переживаємо покарання, терпимо біль або страждаємо за інших — погляньмо на Ісуса, прибитого до хреста. Він узяв на себе також і наші печалі. Він дав нам дар сили, щоби, приймаючи зло, ми могли його подолати.
Ми не самотні у стражданнях. З нами є Христос, прибитий до хреста.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Луки: Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа Мого!” Сказавши це, Він віддав духа (Лк 23, 44‑46).
Звершилося. Ісус віддав за нас своє життя. Він зважився на неймовірні страждання і смерть, щоби принести нам спасіння.
Ісус, прибитий до хреста, безмежно страждає. Однак, попри це, ми бачимо, як багато Він досяг своїми словами. Він більше не міг використовувати руки, якими зцілював, — але своїми словами Він заопікувався Марією і святим Йоаном; пробачив розбійника, який покаявся; і заступився перед Богом Отцем за своїх мучителів, молячись за них. Вмираючи, Він ні про що не шкодує; Він зробив те, що міг, і тепер віддає свій дух у Божі руки, повністю довіряючи себе Отцю.
Ісус вчить нас, що сила не тільки постійний рух вперед, долання випробувань і страждань, але й визнання та прийняття наших обмежень, а також згода на думку, що все інше залежить від Бога.
Господи, допоможи нам жити так, щоб і ми в годину смерті відчули, що прожили своє життя гідно, і щоб ми не марнували цю величезну благодать, яку Ти нам дав.
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння ХІІІ. Господь Ісус з хреста знятий
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Матея: Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом із Галілеї, і Йому прислуговували: між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея (Мт 27, 55‑56).
Марія, Мати Ісуса, супроводжувала свого Сина в усі найважливіші моменти Його життя. Однак Вона ніколи не прагнула грати провідну роль. Тиха, мовчазна, терпелива, мудра. Жінка, яка довірила все своє життя Богові.
Хресна дорога Ісуса піддала всі ці якості великому випробуванню. Вона вистояла. Вона пройшла Хресною дорогою з Ісусом до самого кінця, щоб після цього кінця прийняти мертве, побите тіло свого Сина. Навіть коли їхні погляди зустрілися на початку Хресної дороги — Вона не вимовила ані слова. Її погляд, сповнений любові, говорив все.
Господи Ісусе, допоможи мені зрозуміти, що зло боїться тиші й вірного товаришування більше, ніж крику. Це надзвичайне обличчя мужності й сили…
– За нас Ти страждав, за нас був розп’ятий;
– Ісусе, наш Спасе, помилуй нас.
Стояння XIV. Господь Ісус до гробу покладений
– Поклоняємось Тобі, Христе, і величаємо Тебе,
– Бо Ти через хрест свій відкупив світ.
З Євангелія від св. Йоана: Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, — але потайки, страхався бо юдеїв, — удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло (Йн 19,38).
Євангеліє пов’язує Йосифа Ариматейського з похованням Ісуса. У першому столітті тіла розп’ятих зазвичай кидали в могилу для злочинців. Публічна жалоба була заборонена. Однак якщо родина була впливовою — їй дозволяли ховати померлих. Саме так Йосиф Ариматейський скористався своїм становищем заради померлого Ісуса — тоді зневаженого як злочинець. Бо мужність — це не сила впливу і штовхання ліктями заради власної вигоди, а готовність заступитися за когось, ризикуючи своїм становищем.
Прошу Тебе, Господи, дай, щоб я, як Йосиф Ариматейський, був здатний на сміливі рішення у важкі хвилини, не ховаючись у свій комфорт.
Насправді, як чудова річ — зійти зо світу,
Щоби постати знову з мертвих до життя!
Моєю силою хай буде тайна, від очей укрита:
Є Бог в мені і не лякаюсь я!
Переклад CREDO за матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
