Роздуми над Словом Божим на свято св. Йоана апостола і євангеліста
Бігли вони обидва… Двоє апостолів, одні з перших покликаних, свідки найважливіших подій: воскресіння дочки Яїра, Преображення; найближчі на Тайній вечері і в Гетсиманському саду… однак наскільки вони різні.
«Ти є Петро — Скеля — і на тобі збудую свою Церкву…». Петро не проти. Він справді має лідерські якості, але чогось йому бракує. Під час його навчання у школі Ісуса Христа маємо як гарні відповіді:«Господи до кого ж підемо — Ти маєш слова життя вічного» або «Ти є Месія, Син Божий»; так і менш вдалі, як на горі Преображення: «Господи, поставмо три намети…» — ніби більш вже намає що робити. А бували відповіді й відверто невдалі, як тоді, коли Ісус заповідає свою близьку муку: «Ніколи це не прийде на Тебе!», на що Ісус відповів: «Відійди від Мене, сатано, бо не думаєш про Боже лише про людське…». Або драматичний діалог під час Тайної вечері: «Петре, молився Я, щоб твоя віра витримала». — «Коли б навіть усі Тебе залишили — я піду до кінця…» — «Перш ніж півень заспіває, ти відречешся від Мене». Навіть після Воскресіння Ісуса, коли, щоб загладити вину Петра, Ісус тричі запитував його: «Симоне Йонин! Чи любиш Мене?» — Петро заледве за третім разом зі смутком усвідомив, що ці питання Ісус ставить у контексті недавньої зради. Однак для Ісуса любов Петра є, мабуть, найважливішою. І з огляду на неї Господь таки довіряє Петрові свою Церкву: «Паси Мої вівці!»
Святий Йоан, якого вшановуємо сьогодні, переважно мовчить. І все, що ми знаємо про нього, — це те, що він був улюбленим учнем. І, мабуть, у відповідь Йоан уже від самого початку мав міцну любов до свого Вчителя. І власне ця любов завела Його найдалі. Йоан виконав те, що обіцяв Петро: коли всі апостоли залишили Ісуса, він пішов за Ним аж під хрест.
У школі Ісуса Христа є багато учнів. Кожний зі своїми плюсами й мінусами. Але найкращими, безумовно, є ті, які Його насправді люблять.