Мексиканські власті з гордістю оголосили про арешт Хоакіна Гусмана — керівника карелю з Сіналоа, одного з наймогутніших і найгрізніших у світі.
Латинська Америка сповнена парадоксів. Наркокартелі та їхні очільники мають недобру славу нечуваної жорстокості. Вони не вагаються вчинити який завгодно злочин, якщо це сприяє їхнім «інтересам». Водночас гангстери є кимось на кшталт «селебріті», які розбурхують масову уяву. Вбогі прості люди добиваються багатства в мільярди доларів. При цьому вони входять у милість місцевих суспільств. Замовляють у ресторанах вечерю «для всіх», будують спортивні майданчики, ба й ремонтують будинки в бідних кварталах. У Мексиці навіть існує спеціальний тип пісеньок, у яких прославляються витівки гангстерів, і сформувався особливий «вид» співаків — narcocorridos. Останніми роками втіленням всемогутнього гангстера був, власне, Хоакін Гусман, якого арештували 22 лютого.
Мільярдер-напівбезграмотний
Гусман народився 1957 року в убогій мексиканській провінції, в штаті Сіналоа, у західній частині країни. Через маленький зріст його прозвали El Chapo — «малюк». Уже з дитинства він був задіяний у наркобізнесі, обробляючи власну ділянку опію, а пізніше разом із кузенами — плантацію маріхуани. Освіту він здобув на мінімальному рівні. Швидше за все, напівбезграмотним Хоакін Гусман залишився й понині. Вже на межі 1980 і 1990‑х він скидався на одного з керівників картелю. Цьому сприяли союз, укладений із колумбійськими експортерами кокаїну, арешти інших лідерів гангу і зосереджене усування противників. 1993 року його арештували і засудили до 20 років ув’язнення. Гусман з часом підкупив більшість в’язничного персоналу і спокійно продовжував свою діяльність. Однак коли вирішив, що вже час вийти на свободу, до втік 2001 року. В цій утечі йому допомагали близько 70 осіб. Мексиканська музична група «Los Buitres» із цього приводу написало пісню-narcocorrido під назвою «втеча тисячоліття».
Попри те, що з 2001 року El Chapo постійно переховувався, він став наймогутнішим контрабандистом світу, а його картель із Сіналоа — лідером серед мафії обох Америк. «Forbes» оцінив майно Гусмана як понад мільярд доларів. Його організація щороку продавала у США наркотики вартістю 15 млн. доларів. El Chapo розвинув до небувалого рівня мережу хабарництва, якою охопив політиків, суддів і поліцейських у штаті Сіналоа і майже в усій північній Мексиці. У своїх допущених до публікації висловлюваннях він хвалився, що на хабарі втрачає щомісяця 5 млн. доларів. Ще кілька років тому Мексикою кружляла чутка, що державна влада серйозно думає про укладення миру з мафією. Це мало означає завершення війни шляхом підтримки картелю з Сіналоа до такої міри, щоб він був спроможний контролювати весь ринок, і таким чином щоб було покінчено з боротьбою картелів. 2008 року ці побоювання пролунали відкрито, коли на катедрі в Монтеррей, найбагатшому місті Мексики, вивісили транспарант із докором президентові, що фаворизує ганг, очолений El Chapo.
" Ще кілька років тому Мексикою кружляла чутка, що державна влада серйозно думає про укладення миру з мафією. Це мало означає завершення війни шляхом підтримки картелю з Сіналоа до такої міри, щоб він був спроможний контролювати весь ринок, і таким чином щоб було покінчено з боротьбою картелів.
Громадянська війна
На вершині своєї могутності Гусман вирішив проголосити війну всім мексиканським гангам, аби самостійно контролювати найбільш прибутковий на світі шлях контрабанди наркотиків до США. Ця війна не мала нічого спільного з «романтичним» етосом гангстерів, представленим у «Хресному отці». Насильство і жертви серед неповинних людей досягли такого рівня, що тодішній президент Феліпе Кальдерон ухвалив безпрецедентне рішення: до боротьби з картелями, окрім сил поліції, було залучено армію. Виявилося, що то був допіру початок кульмінації насильства. За побіжними оцінками, в сутичках, які ще й досі не закінчилися, загинуло щонайменше 60 тис. осіб. Це становище важко назвати інакше, ніж громадянською війною. Символом насильства стало місто Сьюдад Хуарес. Найкривавішого 2009 року там було вбито 2657 осіб. Ледве пов’язує кінці з кінцями туристична галузь, яка колись була одним із найважливіших джерел прибутку для мексиканського бюджету. Легендарні курорти (наприклад, Акапулько) перетворилися на поле битви гангів, де гинуть також і європейські туристи. Наркокартелі вдосконалюються у винаходженні дедалі жорстокіших і хитріших способів убивства. Вони смертями дають зрозуміти, що ніхто, хто зважиться стати їм на шляху, не буде в безпеці. Гинуть солдати, журналісти, судді, поліцейські, жінки, діти і духовенство, як кардинал Гвадалахари Хуан Посадес Окампо.
Ед Вальямі у прекрасних, хоч і вражаючих репортажах «Амексика. Війна вздовж кордону» згадує символічну історію. Коли під час атаки на резиденцію одного з наркобосів загинув один командо, у медіях опублікували його некролог. Бандити вже за кілька днів знайшли і вбили його сестру, брата, матір і тітку. Мексиканські картелі полюбляють демонструвати свою могутність і необмежені кошти на провадження боротьби. Вони навіть будують власні танкові колони, які виходять на бій з урядовими силами.
Наступники вже чекають
Чи арешт Хоакіна Гусмана означає перелам у кривавій громадянській війні з наркобізнесом? Як мінімум, це велике досягнення. Уряд показав, що навіть найвищі за ієрархією гангстери не можуть почуватися безкарними. Однак при цьому важко сподіватися, що один, навіть могутній, злочинець в ув’язненні означає завершення війни з картелями. «The Guardian» наводить дуже цікаве висловлювання експерта американської агенції DEA, яка бореться з наркоторгівлею. На його думку, арешт Гусмана не стане серйозним ударом для мексиканських гангів: «Якщо виготовляєш автомобілі і несподівано помруть п’ятнадцятеро на конвеєрі, то набуття навичок новими працівниками трохи часу забере; але якщо помирає менеджер фабрики, то це не справляє жодного впливу на вихід продукції», — пише британське щоденне видання.
Пересічні мексиканці, особливо в західних провінціях країни, відчувають дальше погіршення стану безпеки. Вони виразили це у демонстраціях підтримки арештованому Гусману. Для них він був жорстоким, але все ж таки гарантом певної рівноваги. Тепер на них чекає боротьба за очолення картелю з Сіналоа і цілком імовірна атака гангу Los Zetas («Нулів»). Хоч у це важко повірити, але навіть на тлі мексиканської війни він вирізняється беззаконністю. Ед Вальямі так пише про «Zetas»: «Нині вони становлять одну з найбільш вражаючих і наймогутніших сил у світі організованої торгівлі наркотиками. Згідно з оцінками Drug Enforcement Administration, парамілітарні сили картелю налічують 4 тис. досконало вивчених солдатів… Це картель із найкращими міжнародними контактами з ринками Великої Британії і континентальної Європи, який уклав союз із калабрійською Ндрангетою (третє італійське угруповання після Коза ностри і Каморри). «Нулі» зуміли серед білого дня вивісити «оголошення про працю» в центрі півмільйонного міста Нуево Ларедо. Вони закликали чоловіків із досвідом військової служби про контакт за вказаним телефоном. Взамін пропонували їжу, добру працю і медичну опіку».
" Пересічні мексиканці, особливо в західних провінціях країни, відчувають дальше погіршення стану безпеки. Вони виразили це у демонстраціях підтримки арештованому Гусману. Для них він був жорстоким, але все ж таки гарантом певної рівноваги.
Межа суму
Справжнім кінцем нарковійни буде не ув’язнення лідерів картелів. Вирішальним ударом для гангів була би глибока зміна суспільних стосунків у Мексиці. Як і всі країни Латинської Америки, вона страждає через прірву між бідними і багатими. Північні штати Мексики, при кордоні зі США, особливо сильно відчувають цю проблему. Тут важко знайти роботу. Головні місця праці — це так звані maquiladoras, американські фабрики, які працюють у прикордонні. Вони користуються перевагами сфери вільної торгівлі і низьких цін праці. На жаль, робітники працюють там у тяжких умовах, за мінімальний заробок, і позбавлені трудових привілеїв. Отоже альтернативою важкій малооплачуваній праці є крива стежка злочинів. Молодим людям імпонує стиль життя гангстерів, які хизуються зброєю і характерними для тих країв величезними автомобілями-позашляховиками. Зійти на кепський шлях тим легше, що у північній Мексиці, як колись у Сицилії чи Неаполі, мафія пронизує майже всі сфери адміністративної діяльності та економіки: будівництво, транспорт чи харчове виробництво. Журналісти, які досліджують становище на пограниччі, також звертають увагу, що у мілітарній силі картелів винні насамперед США. Як відомо, зброя в цій країні легко доступна, а її володіння — загально поширене. Однак роками існування майже 7 тис. магазинів зі зброєю поблизу кордону з Мексикою було темою табу. Навіть у малих містечках Америки на півдні Нью-Мехіко, Арізони і Техасу щороку відбувалися ярмарки зброї. Це легально діючі арсенали мексиканських картелів.
За ці роки озброєнню гангстерів сприяло також додаткове відсторонення США від проблем убогого сусіди. Американці збудували найбільшу на світі систему прикордонних мурів і загороджень. На сьогодні ця «Стіна» налічує більше тисячі кілометрів. Тільки недавно США визнали значення проблеми прикордонних магазинів зброї і призупинили подальше будування Стіни, укріплюючи вже збудовані ділянки.
Мацей Легутко, wiara.pl