Заспокоїти серце

Роздуми над Словом Божим на вівторок XVIIІ Звичайного тижня, рік ІІ

Мт 14, 22 – 36

Не раз ми роздумували уже над цим фрагментом, вбачаючи в образі бурі наші життєві випробовування, наші особисті «бурі». Але сьогодні, пишучи цей коментар, я помітив ще одну бурю, яка потребує Божого втручання. Думаю, що ця «буря» приходить до багатьох людей на початку нового дня: Що мені робити? Ага, потрібно зустрітися з Н., потім швидко в банк, сплатити рахунки, а далі у супермаркет за покупками… Ойойой, забувся зателефонувати до батьків. По обіді на курси англійської, потім на фітнес… Ну коли вже настане вечір?

Наше серце не раз виглядає, як розхвильоване море з гігантськими хвилями, які коливають, а краще сказати «кидають» нашим човном то в один бік, то в інший. Є тут місце і для Петра: Господи, якщо це Ти? Інколи справді приходить таке запитання в голову: чи насправді в усьому цьому є присутній Господь? Якщо так, то хай дасть мені силу ходити по хвилях!

Спокій приходить, однак, тоді, коли не втрачаєш Господа з очей своїх, коли більше вдивляєшся в Нього, ніж у хвилі.

Одна з молитовних християнських практик, а можна сказати навіть один із стилів життя християнина, отримав назву ісихазм від грецького хесихія — «внутрішній мир», «спокій», «тиша». Головною практикою ісихазму була і є «Ісусова молитва» — призивання Господнього Імені, щоб у серці, розхвильованому суєтою, настала глибока тиша.