Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХ звичайного тижня, рік ІІ
«Учителю, що доброго я маю робити, аби мати вічне життя?» Кожна людина ставить собі питання «що робити?», коли хоче щось осягнути. Питання про вічне життя — особливе: воно стосується самої суті нашого існування, правди про те, ким є людина і яке майбутнє її чекає. З власного досвіду ми знаємо, як легко припуститися помилки; знаємо, що наш розум слабкий і його можна обманути; що наше серце лякливе і легко піддається зневоленню.
«Як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей». Наше життя є життям Божим і це повинно проявлятися в любові. Адже саме любов, більш ніж будь-яке слово, є діленням з іншими тим, що ми маємо, і тим, ким ми є. Любов Отця ми переживаємо в любові до братів і сестер на виконання Закону.
«Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай, що маєш, роздай бідним і матимеш скарб на небесах». Досконалість, про яку говорить Ісус, це не порада, а необхідний перехід до буття справжньою Божою дитиною (пор. Мт 5, 48). Треба віддалити від себе все, що віддаляє нас від Бога життя. Тільки тоді наше серце буде там, де наш скарб.
«Тоді приходь і йди за Мною». Хто стає братом або сестрою, приходить до Сина і йде за Ним. Віддання себе братам і сестрам та наслідування Господа — це досконале впровадження у власне життя заповіді любові до Бога і ближнього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
