Роздуми над Словом Божим на XXXIII Звичайну Неділю, рік А
«Злий і лінивий рабе!» — промовив Господь до того раба, котрий не подвоїв довіреного йому капіталу. Ця притча добре пояснює етику капіталізму: таланти дані для того, щоб їх використовувати; достаток — ознака Божого благословенства; бідність — прокляття.
Насправді ж таланти не становлять дарів для примноження. Вони означають оливу з попередньої притчі про десятьох дів, яка є любов’ю до людей убогих із наступної притчі: «Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені». Талант — це любов Отця до мене, яка має «подвоїтися» в моїй відповіді любові щодо братів і сестер. Відповідь на цю любов робить мене тим, ким я є: сином Отця, котрий у Небі.
Тим даним нам талантом або талантами є наше життя: воно дане в наші руки й довірене нашій відповідальності для того, щоб ми могли принести плоди. Євангеліст пише, що цей скарб був переданий «кожному згідно з його спроможністю». Це означає, що всі здібні до життя і «приношення плодів»: ніхто не може виправдовуватися неможливістю формувати своє життя і відсутністю вміння приносити добрі плоди.
Часто людина прагне, щоб ті плоди були призначенні тільки для неї самої, щоб у своєму житті займатися тільки своїми власними інтересами для власного захисту, миру і безпеки. З цього егоїстичного прагнення мати святий спокій випливає вибір, зроблений третім рабом, котрий закопав свій талант. Він зробив це, щоб мати спокій і безпеку у взаємовідносинах зі своїм паном. Навіть, як видно, всю провину за ситуацію, що склалася, він намагається перекласти на свого пана. Ставлячи все на свою безпеку, той раб вирішує сховати своє життя. Страх раба перед паном, про який говорить Євангеліє, насправді прикриває набагато глибший страх втрати власного спокою. Ісус демаскує такий спосіб мислення, яке насправді є лукавством самого серця і почуттів. Йому, як і нам, не бракує жодних талантів. Нам нерідко бракує довіри до Божої любові, що може примножити нашу невпевненість.
Просимо Тебе, Господи, про Твою допомогу. Хочемо приєднатися до будування Твого Царства. Дай нам сили, щоб ми визволилися з усякого страху, дай відваги, щоб ми довірили Тобі усе наше життя, щоб ми, співпрацюючи з Твоєю благодаттю, заслужили на слова: «Гаразд, слуго добрий і вірний… Увійди в радість свого пана!»