Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХХІІІ звичайного тижня, рік ІІ
Того часу, увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. І ось чоловік, якого звали Закхей, — він був начальником митників і був багатий, — прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, бо Він там мав проходити.
Прийшовши на те місце, Ісус поглянув вгору, побачив його і звернувся до нього: «Закхею, швидко злізай, бо сьогодні потрібно Мені залишитися в твоєму домі».
І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи.
А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: «До грішної людини зайшов у гостину!».
Встав Закхей і сказав Господу: «Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо». А Ісус промовив до нього: «Сьогодні настало спасіння для цього дому, бо й він — син Авраама; адже Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло».
В тому місці, де перекладач делікатно говорить «був малого зросту», в оригіналі вжито вбивче слово — «мікрос». Мікроскопічний, мізерний. Вбивчо, але цей чоловік усе своє життя підпорядкував одній меті: бути багатою людиною, ВЕЛИКОЮ людиною. І йому це вдалося: він став начальником над митниками, набув великі статки. Можемо лишень здогадуватися, які поневіряння йому довелося пережити: над ним сміялися, знущалися, кепкували, але він вперто дерся кар’єрною драбиною. Отже, ще перед тим, як полізти на смоківницю, він набув досвіду як лізти вгору.
На полях відзначимо: Закхей дерся кар’єрною драбиною за всяку ціну, аж став начальником митарів, і свій людський досвід переклав на відносини з Богом — він вважав, що, як і в суворому професійному житті, до Бога треба так само підійматися кар’єрною… смоківницею. Шкода, що про Боже ми часом думаємо як про земне.
Повернімося до роздумів: людина все своє життя витратила на те, щоби стати великою, але прихід Ісуса все поставив на свої місця, виявив «мікроскопічність» Закхея. І той був змушений знову лізти вгору.
Але смоківниця, як оглядова точка для Закхея, натякає на Адама та Єву: вони також ховалися в густому листі цього епічного дерева. Отже, Закхей, який лізе і ховається в листі смоківниці, символічно ховає свої гріхи та слабкості, намагається втекти. Історія Едемського саду повторюється, але в іншій варіації. Господь знову виходить щоби шукати, але у випадку із Закхеєм виразно звучить мотив прощення і прийняття: «Сьогодні потрібно Мені залишитися в твоєму домі». І тому Закхей не ховається, як прабатьки, а словами «даю бідним половину свого майна» визнає свої гріхи й тому пізнає Воскресіння.
Можемо подивитися на всю цю ситуацію з іншого погляду. Начальник митарів, солідна владна людина, для того, щоби почути проповідника, лізе на дерево. Ви собі можете таке уявити сьогодні? Людині, яка має владу, важко пам’ятати про Бога, а тим більше — лазити по деревах, щоб Його побачити. Щось живе, спрагле ще мало залишатися в душі Закхея, якщо він так учинив! З нього сміялися, коли він ще не був великим начальником, а тепер із нього сміються, бо він, великий начальник, як хлопчисько дереться на смоківницю… для того, щоб побачити Месію. Можливо саме тому Ісус звернувся саме до нього? Тож може існує духовна кар’єрна драбина? Перепрошую — духовна смоківниця…