Хто будує храми — Бог чи люди?

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXV Звичайного тижня, рік І

«Хто зоставсь між вами, що бачив дім цей у першій його славі? Яким ви його бачите тепер? Чи не здається він наче ніщо в очах ваших? Та ти, Зоровавеле, кріпися! — слово Господнє; кріпись і ти, Ісусе, сину Иоцадака, первосвященику! Кріпись, увесь народе краю, — слово Господнє. До праці! Я бо з вами, — слово Господа Сил.»

Будівництво нового храму — дуже складна й трудомістка справа. Вона займає всю увагу настоятеля парафії, а також увагу, сили й енергію багатьох вірян. Настоятель часто розпочинає будівництво жваво і з великим ентузіазмом. До початку будівництва настоятель — «свіжий», з гарним волоссям і красивим виразом обличчя. А коли процес завершується, часто по довгих роках, настоятель уже сивий і зі зморшками на обличчі. Його лице відображає те, що він вклав багато нервів і всю енергію в новий храм. Він пережив тривалий час випробувань. Тому, перш ніж погоджуватися на нове будівництво, мудрий священик двічі або й тричі подумає і «промолить» усе питання. І коли він починає, якщо він мудрий, то усвідомлює, що тільки Господь допоможе йому й парафії звершити цей подвиг.

Але новий храм — це дуже важлива справа! Парафія повинна мати місце для зібрання й молитви. Тому й вибору якось немає — треба будувати! За останні чверть століття постало так багато храмів і каплиць, так багато людей долучилися до цієї справи. Без цих місць було би складно жити повноцінним церковним життям. Чимало людей прийшли до Спасіння завдяки цим церковним побудовам. Багато досі знаходять там надію, мир і любов. Народ Божий не може залишатися без місць для зібрання.

Сьогодні пророк Аггей проголошує своєму народові, Ізраїлю, якого залишилося мало, і мало хто повернувся у Палестину після вигнання до Вавилона, і заохочує людей словами Господа Сил (Саваофа): Кріпись, увесь народе краю, — слово Господнє. До праці! Я бо з вами, — слово Господа Сил. Ці слова потрібні в ту мить, бо народ і його вожді не дуже то й хочуть будувати новий храм після зруйнування першого. Їм бракує сміливості, віри й сил. Вони мають справу зі спротивом із боку самарян, і все затягнулося аж настільки, що вони більш-менш покинули будівництво. Господь же не бажає цього.

Через створення нового Храму Господь збирається відновити свій Завіт із решткам народу Ізраїля, і обіцяє допомогти їм подолати всі сумніви й труднощі: «Дух мій перебуває між вами; тож не бійтесь!» Бо так каже Господь Сил: «Ще трохи, і я потрясу небом й землею, морем і сушею. Я потрясу всіма народами, і прийдуть скарби всіх народів, і я сповню дім цей славою».

Ми також в часи Нового Завіту, коли до нас прийшов «жаданий усіма народами», який спасає і дає нам свій Мир. Нехай наші храми завжди будуть місцем зустрічі з Богом Живим!

о. Янез Север SJ, Verbum Christi