Із болем можна констатувати той факт, що на сьогоднішній день на телеканалах Італії вже більше року відсутня будь-яка інформація про війну в Україні. Якщо подекуди і з’являються якісь новини, то у більшості випадків вони представлені у світлі російської пропаганди.
Вже близько року я проживаю в Італії і дуже часто доводиться довго пояснювати людям, що насправді відбувається в нашій державі, а інколи навіть переконувати, що в Україні немає громадянської війни, що це навіть не війна між двома державами, а що це військова агресія Росії проти України.
Наприкінці січня місяця цього року у стрічці новин у Фейсбуці я випадково помітив інформацію, що 28 лютого в Римі відбуватиметься мирна маніфестація, яка має за мету нагадати італійцям, що в Україні і до сьогодні триває війна, що у нас і до сьогодні помирають люди, що і до сьогодні російські війська перебувають на території нашої держави.
Адже більшість італійців переконані, що після мінських домовленостей усе закінчилось. Більше того, після початку воєнних дій у Сирії та російсько-турецького конфлікту, у декого з’явилася думка, що війна в Україні не просто закінчилася, а Росія та Україна стали чи не найкращими приятелями, забувши про все, що було в минулому.
Зважаючи на цей факт, а швидше за все така ситуація не лише в Італії але й у інших країнах Європи, українці вирішили у другу річницю початку російської агресії в Україні провести у різних європейських столицях мирні маніфестації з метою пригадати європейцям якою є реальність в нашій державі.
Марш розпочався з римської площі Есквіліно. На початку людей було не дуже багато, адже в цей день погодні умови були досить несприятливими, йшов сильний дощ. Але ближче до середини маніфестації все таки підійшло більше людей, і в сумі нас напевно було кілька тисяч.
На площі був відправлений молебень про мир в Україні, відбулися також виступи організаторів та свідчення одного з бійців який більше року перебував у зоні бойових дій. Після чого скандуючи «Крим — це Україна», «Путін – вбивця», «Вільна Україна», — ми вирушили до площі Венеція де і закінчилася наша хода виконанням Державного Гімну України.
Серед наших вимог було не просто продовження санкцій проти Росії, але також збільшення дипломатичного тиску на країну-агресора, гуманітарна допомога в Україні та найголовніше — це об’єктивне представлення ситуації, яка існує.
Переживаючи події такого масштабу, усвідомлюєш, що Україна насправді має перед собою велике майбутнє. Що вона не байдужа простим українцям, які здатні змінити хід історії, щоб будувати краще майбутнє для нових поколінь. А переживаючи такі події закордоном, усвідомлюєш, що українців не здолати, тому що ми навіть там десь далеко здатні об’єднатися, бо ми віримо, що:
«… на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі»
(Т.Г. Шевченко).
фінансово.
Щиро дякуємо!
