Українська мова та її багатства — раптом відкрите і несподівано широчезне поле для відкриттів та шукань. Ось і проект вишиваних речей «Етнохата», який має власний магазин, вирішив долучитися до фейсбук-збагачення українців.
Альбом із приказками — такий об’ємний, що простіше його переповісти, ніж поширити. Та й, окрім цього, він відкритий: адміністрація фб-ресурсу охоче додасть туди приказки, які вислизнули з її уваги. Зверніть увагу, читаючи ці перлини народної мудрості, та їхню ритміку. Це дозволить «розібратися» з наголосами, наприклад: «Дивиться вподовж, а живе впоперек.»
З альбому «Українські приказки»
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Чоловік мислить, а Бог креслить.
Коня кують, а жаба ногу підставляє.
Як мале падає — Бог перину підстеляє, а старе падає — чорт борону підставляє.
В нашій школі — як на татарськім полі: є де сісти, та нічого їсти.
Там публіка — сім душ на півбублика.
Гадка за морем, а смерть за плечима.
Здоровий як циганова коняка: день біжить, а три дні лежить.
У доброго кравця все до лиця.
Казав німий, що чув глухий, що бачив сліпий, як тікав кривий.
Який мельник — такий млин, який батько — такий син.
Без одного Василя обійдеться весілля.
Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.
Був на коні й під конем, у ступі і за ступою, бачив лози і верболози, шилом вміє голити.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Далеко, та легко; а близько, та слизько.
Драного міху не надуть, а дурня не навчить.
Добрій людині весь світ — свій будинок, а злому і своя хата чужа.
Їхав до Хоми, а заїхав до куми.
Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!
Добро пушить, а лихо сушить.
Старість — черепашкою, а молодість — пташкою.
І у Відні є люди бідні.
Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка.
Держи голову в холоді, а живіт — в голоді.
Корову надвоє розрубали: зад доїли, а перед у борщі варили.
Півсвіта скаче, а півсвіта плаче.
Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше.
Говорить прямо, а робить криво.
Дурний сватає, а розумний заміж бере.
Поки дурний наговориться, розумний наробиться.
Коли ігумен за чарку, то братія — за пляшки.
Шукай правди у старих, а сили — у молодих.
Хто до мене крок — я до нього два; хто від мене крок — я від нього десять.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Мова мовиться, а хліб їсться.
Як багатий, так «здоров був!», а як бідний, то «бувай здоров!»
Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, то їсть і холодний.
Коли мішок, як теля, — приятелів тьма, а як лата — нема сестри ні брата.
Ще ся той не вродив, аби всім догодив.
З паном не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, а як короткий, то витягнуть.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
Та вона в меду скупана.
Добре тим живеться, де гуртом сіється і жнеться.
Де двоє, там рада, де троє — там зрада.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
І я вчений на хліб печений, їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
З великої хмари — малий дощ.
Слівце не сальце — на хліб не покладеш.
Май добру натуру, не приймеш кари на шкуру.
Не твоє засипалося, не твоє й мелеться.
Не для Гриця паляниця.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Найсмачніший хліб — од свого мозоля.
До доброї криниці стежка утоптана.
Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Які люде, таке й життя буде.
Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.
Аби була булава, то найдеться голова.
От тобі хомут і дуга — тобі я більше не слуга.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти.
Що громада забажає, того і пан не поламає.
Тій господині шо гарбуз, що диня…
Закохався, як дідько в суху вербу!
Товчеться, як Марко по пеклу.
Такий потрібний, як сніг тогідний.
Буде так, як стара напряла.
Ліпше своє латане, ніж чуже хапане.
Був би послом, якби не вдався ослом.