Дещо, з чим ми приходимо до сповіді, не є гріхом. З чого не потрібно сповідатися? Чим не варто забивати собі (і сповідникові) голови?
До Таїнства Примирення ми приходимо в усій своїй повноті — не так, що приходить тільки моя моральність, а решта залишається поза ним. Також очевидно, що кожен, хто приходить на сповідь, приносить із собою, окрім гріхів, купу різних інших проблем: іноді ми роздратовані, іноді невиспані, іноді переживаємо якісь конфлікти або політичну ситуацію тощо. Однак пам’ятаймо, що Таїнство Покаяння — це насамперед визнання наших гріхів, визнання в покорі того, що ми їх більше не хочемо, і запевнення в нашому бажанні виправитися, змінити своє життя.
Якщо, однак, сповідник делікатно нагадає нам: «Говори про свої гріхи» — то це не тому, що він не хоче нас вислухати, бо ми йому не цікаві, а тому, що дбає, аби в Таїнстві Покаяння відбулося визнання гріхів.
Тому важливо усвідомити, що таке гріх. Гріх — це свідомий і добровільний відхід від того, чого Бог від нас очікує, себто проти науки Христа, інтерпретованої Церквою. Тобто це «щось» має бути «свідоме» і «добровільне».
Наприклад, якщо мені щось сниться, то може снитися що завгодно. Навіть те, що наяву було би недобрим, те, що визнаю грішним, — але я за це не відповідаю. Бо важко тут говорити про будь‑яку моральну відповідальність і гріх. Так само, якщо я помилюся. Наприклад, мені здалося, що сьогодні субота, й тому я не йду до церкви, а насправді сьогодні неділя. Це також не гріх, а помилка. Це не свідомий і добровільний вибір зла.
У Таїнстві Покаяння ми повинні говорити про гріхи, тобто про ті моменти, коли я свідомо і добровільно вибрав зло, вибрав щось, що суперечить ученню Христа, вченню Церкви.
Звісно, бувають ситуації, коли сумніваєшся, гріх це чи ні. Тоді можна запитати про це сповідника. Натомість я не мушу сповідатися з багатьох ситуацій, пов’язаних тільки з моїми емоціями. Наприклад: «Я розізлився на когось». Я в таких ситуаціях запитую: «Добре, а що було далі? Чи ти цю людину обізвав, чи був агресивний, чи ця злість була тільки десь у тобі?» Якщо це тільки твій психічний стан, то не йдеться про гріх; людина цього не контролює, це не є свідомий вибір зла. Адже емоції самі по собі не мають морального забарвлення: вони ані погані, ані добрі. Важливо, що ми з ними далі зробимо. Сподіваюся, що це допоможе вам краще розрізнити, що у вашому житті насправді є гріхом, а що, наприклад, якоюсь емоційною чи вольовою проблемою.
Так, можна попросити священика про розмову, якщо маємо якісь проблеми чи хочемо поговорити про своє життя ширше; але варто це робити не під час Таїнства Покаяння. Можливо, це стане початком духовного керівництва, коли розв’язуєш певні проблеми, вчишся молитви, як діяти в тому чи іншому випадку реалізації свого покликання. Натомість до Таїнства Покаяння приносимо наші гріхи, треба їх визнати. Це не означає математичного розрахунку: 7 разів збрехав, 10 разів ще щось і т. п. Це може бути розповідь про якусь ситуацію, що, можливо, допоможе сповідникові дати адекватну пораду у вирішенні цієї проблеми; але це не повинна бути розповідь про все наше життя, це має бути визнання гріхів.
Важко говорити про свої гріхи. Може, нам би хотілось якось підсолодити це іншими фактами. Але правда сповіді така, що її солодкістю є милосердя Бога, пробачення, дане нам у Христі й через Христа, а не наші слова, наші запевнення. Ми зі смиренням приносимо гріх і перепрошуємо за нього Бога, а Він підводить нас і дарує нам своє пробачення.
Отже, будьмо щирими в Таїнстві Покаяння, визнаваймо наші гріхи з необхідними подробицями, але будьмо стримані з розповідями про все наше життя. Для цього є інше місце.
Переклад CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
