Ми маємо любити всіх, кого любить Бог

Роздуми до Слова Божого на 29 грудня

В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізрáїля, і Святий Дух був на ньому.

Прекрасно прокоментував це Євангеліє Примас Вишинський: Симеон, цей старий чоловік, може нам нагадувати старий світ, який виглядає безсилим у своїй безнадійності боротися з реаліями щоденності, світ, змучений століттями, на який валиться потоп часів, катастроф, безнадійних поразок, програних битв… І раптом засяяло нове життя! Старець відчув нові сили у своїх знесилених руках. Він відчув життя, що входить у нього, нове життя для світу, для всього людства! Світ не помре, не занепаде — бо є нове, істинне Життя, яке не помирає: Ісус Христос.

Старий Симеон був людиною молитви, він над усе любив Бога, отож він знав, що Месія прийшов не тільки до одного народу, але що Він буде Спасителем усіх. Тому Симеон дякує Богові за те, що міг під кінець свого життя на власні очі побачити Спасителя всіх народів, який буде «світлом для об’явлення язичникам і славою Твого народу — Ізрáїля». Для нас із цієї позиції Симеона виходить важливий урок: що ближче хтось до Господа Бога, то менше йому загрожує заблудитися в нездорових партикуляризмах і легше зрозуміти, що ми маємо любити всіх, кого любить Бог.

Старий Симеон, тримаючи Дитя на руках, сказав також: «Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізрáїлі, як знак протиріччя (знак, якому будуть противитися)». Пізніше те ж саме говоритимуть про Ісуса апостоли, як Павло, так і Петро. Павло, наприклад, у Посланні до Римлян напише, що Ісус став для багатьох каменем спотикання і скелею спокуси (9, 33); однак хто вірує в Нього, не осоромиться. А в 1 Посланні до Коринтян Павло напише, що Христос Розп’ятий став спокусою для юдеїв та дурістю для поган, однак для тих, хто в Нього увірував — зарівно юдеїв, як і поган — Він є міццю Божою та мудрістю Божою,

Наведені апостолом Павлом слова Ісаї, що Месія стане для багатьох каменем спотикання і скелею спокуси, цитує також апостол Петро. Й одразу додає: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла свого» (1 Пт 2, 9).

І ця таємниця, на яку звернув увагу старий Симеон і яку пізніше представляли апостоли, триває у віках: одні Христа Спасителя приймають, інші від Нього закриваються. Хай же добрий Бог допоможе нам, аби ми всі опинилися серед тих, хто Христа приймає.

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002