Агнець, який веде за собою учнів

Роздуми над Словом Божим на 4 січня

Того часу Йоан стояв з двома своїми учнями. Побачивши Ісуса, який ішов, він промовив: «Ось Агнець Божий!»

Ще попереднього дня Йоан вказав на Ісуса: «Ось Агнець Божий, який забирає світу гріх». Хреститель таким чином розпізнав у Господі Ісусі не тільки Месію, але Того Месію, який приходить спасти нас через своє страждання. Найчіткіше прихід цього Месії-Спасителя заповідав пророк Ісая у славнозвісній Четвертій пісні Слуги Господнього: «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. (…) Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст» (Іс 53, 4-5а. 7).

Слова Йоана Хрестителя щодня повторюються в Церкві перед Святим Причастям. Бо Святе Причастя — це не тільки дар реальної присутності Господа Ісуса. У Святому Причасті Господь Ісус приходить до нас як Агнець Божий, який страждав за наші гріхи — як Той, у чиєму хресті добро остаточно і незаперечно показало себе сильнішим за зло. Тому до слів Йоана Хрестителя «Ось Агнець Божий, що бере гріхи світу» священник перед Причастям додає слова з Одкровення св. Йоана: «Блаженні ті, що на трапезу Агнця покликані». Адже ми приступаємо до Святого Причастя саме для того, аби його силою дійти до вічного життя. Господь Ісус приніс на хресті в жертву за нас себе самого не тільки для того, щоби живити нас своїм Тілом на цій землі, але й для того, щоби привести нас до Дому Отця на свою вічну трапезу.

Із сьогоднішнього Євангелія ми дізнаємося, що двоє перших учнів, які пішли за Господом Ісусом, досі були учнями Йоана Хрестителя. Предтеча не тільки не намагався затримати їх при собі: це саме завдяки його свідченню, що Ісус це — Месія, ті учні перейшли до Ісуса. З першого дня свого слідування за Ісусом вони знали, що Він — Месія. З часом вони мали зрозуміти щось набагато більше: що Він є Сином Божим. Пізніше, вже після Його воскресіння, вони зрозуміли, що треба було, аби Син Божий страждав за наші гріхи. Цілком подібно відбувається і з нашою вірою: ми також дозріваємо поступово.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002