У неділю, 22 січня 2017 р., на сторінках іспанської щоденної газети «El País» побачило світ довге інтерв’ю Папи Франциска. Він поділився думками на різні теми — від особистих запитань до становища у Церкві та світі.
Розмову журналіст розпочав із запитання про те, чи змінився Хорхе Берґольйо після обрання на Наступника святого Петра.
Папа стверджує, що ні. «Змінюватися у 76 років — це немовби гримуватися», — зазначив Франциск і додав: так, справді, він уже не може робити всього, чого хоче, але душею залишається на вулиці, серед людей. Він побоюється саме віддаленості Церкви від людей, клерикалізму, «що є найбільшим лихом Церкви». Адже пастир, який втрачає контакт із конкретною дійсністю, перетворюється на функціонера.
«Церква, яка не є близькою, перестає бути Церквою. Вона стає доброю неурядовою організацією або побожним товариством людей, що займаються доброчинністю… тим, що ідентифікує Церкву, є близькість: ми повинні бути близькими братами й сестрами», — сказав Папа, пояснюючи, що близькість означає «доторкатися в ближньому до Христового тіла».
Святіший Отець не погоджується з тими, хто легковажно говорить про корумпованість Римської курії. За його словами, «трапляються і корумповані люди», але є дуже багато святих людей, які «все своє життя провели в анонімному служінні ближнім». Зрештою, «справжніми героями» історії Церкви є святі, люди, які «віддали своє життя за те, щоб надати конкретного вираження Євангелію». Його Святість підкреслює, що справжня революція — це революція святих, а святі — це також батьки і матері, дідусі й бабусі, які своєю щоденною працею та життям провадять Церкву вперед. Він назвав їх «середнім класом» святості, підкреслюючи, що «святість цих людей — величезна».
Відповідаючи на запитання про ставлення до реакції так званих традиціоналістських кіл, які в будь-яких змінах вбачають зраду доктрини, Папа зазначив: «Я не роблю жодних революцій. Я тільки шукаю шляхів для того, щоб Євангеліє прямувало вперед». А «новизна Євангелія» завжди викликає здивування, будучи по суті «обурливою».
Святіший Отець стверджує: він не відчуває, що його неправильно розуміють, а навпаки, має підтримку від усіх категорій Божого люду. «А коли хтось незгідний, то нехай дискутує, але не ховає за спиною камінь», — додає він, називаючи таке наставлення нелюдяним. За його словами, «всі мають право дискутувати», і «зростанню братерства дуже сприяє дискусія», але не обмови.
Щодо теології визволення Єпископ Рима звернув увагу на те, що це був позитивний момент в Латинській Америці, а Ватикан засудив лише ту частину, яка пропонувала марксистське бачення дійсності. «Теологія визволення, — зазначив він, — мала як позитивні аспекти, так і викривлення».
Папа знову ствердив, що ми живемо в період «фрагментованої Третьої світової війни». А останнім часом багато говориться про можливість ядерного конфлікту, «немовби йшлося про якусь гру». Його стурбованість викликає економічна нерівність, те, що «невелика група людей тримає у своїх руках 80% світового багатства». Це означає, що «в центрі економічної системи перебуває ідол-гроші», а не людина. Ми живемо «серед економіки, яка вбиває», яка творить «культуру відкинення».
Коментуючи початок правління новообраного Президента США Святіший Отець ствердив, що, на його думку, слід почекати: «Побачимо, що діятиметься. Мені не подобається випереджувати події та заздалегідь засуджувати людей. Побачимо, що він чинитиме, й дамо цьому оцінку. Завжди слід зважати на конкретне. Християнство або є конкретним, або не є християнством».
Глава Католицької Церкви з тривогою спостерігає за розгулом популізму, зокрема, європейського. У цьому контексті він згадав, як у першій половині минулого століття Німеччина, знищена війною, шукаючи свою ідентичність і лідера, який її відновить, знайшла Гітлера, який «був обраний своїм народом, але потім знищив його».
«В цьому полягає велика небезпека. В період кризи перестає діяти розпізнавання… Шукаємо якогось спасителя, який поверне ідентичність, і захищаємося з допомогою стін, колючого дроту, будь-чим ще від інших народів, які можуть загрожувати нашій ідентичності. І це дуже серйозно. Тому, — сказав Папа, — я завжди повторюю: провадьте діалог один з одним».
Порушуючи тему трагедії біженців, Святіший Отець зазначив: той факт, що «Середземне море перетворилося на цвинтар», повинен спонукати нас замислитися. У цьому контексті він висловив похвалу Італії, яка, попри проблеми, пов’язані з землетрусами, не припинила приймати біженців. За його словами, кожна країна має право пильнувати свої кордони, але «жодна країна не має права позбавляти своїх громадян можливості діалогу з сусідами». Він також загадав про залученість Церкви, часто без зайвого галасу, в прийняття біженців.
Відповідаючи на запитання про роль ватиканської дипломатії в сучасному світі, Папа пояснив: вона зводить мости, а не стіни, є посередником, що виступає на підтримку миру та справедливості не задля власних інтересів, а для блага народів.
Святіший Отець згадав про трагедію жіночого рабства й сексуального визискування, а говорячи про роль жінки в Церкві та суспільстві, наголосив, що цінування жінки не повинно зводитися виключно до «функціонального аспекту». Треба дбати про те, щоб жінка «могла внести у Церкву оригінальність свого буття та мислення».
Відповідаючи на запитання про здоров’я свого попередника Бенедикта XVI, Папа Франциск зазначив, що він має проблеми лише з ногами, має труднощі в тому, щоб пересуватися, але «має дуже добру пам’ять», і дуже детальну.
Журналіст завершив розмову зауваженням, що бачить Святішого Отця щасливим і задоволеним, на що той відповів: «Господь добрий і не відібрав у мене доброго настрою».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
