Боже благословення не означає безтурботного життя

Роздуми до Слова Божого на четвер після Попільної Середи

Перше читання з книги Второзаконня (30, 15-20) описує завжди актуальну істину віри: що Господь за добро винагороджує, а за зло карає. Перед вільною людиною Господь кладе життя й добро, смерть і лихо. Праведне життя у послусі Божим заповідям відкриває на Боже благословення і довголіття на землі, яку Господь дає своєму народу; гріховність і невірність, навпаки, провадять його до загибелі. Однак землю, обіцяну Богом, ще слід зайняти, здобути. Ось чому після книги Второзаконня слідує книга Ісуса Навина, в якій описується здобуття Ханаану. Боже благословення не означає безтурботного, безпроблемного, легкого життя без зусилля.

Саме ця думка відкривається нам у Євангелії: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій щодня і йде за Мною, ось тільки не щоб здобути ввесь світ, але справжнє життя.

Яскравим прикладом такої віри є життя Мойсея: Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; волів радше страждати разом  із людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту (Євр 11, 24‑25).

Мойсей помирає на вході до Обіцяної землі й тому він є прообразом Ісуса Христа. Сину Чоловічому треба (δει) багато страждати, бути відкинутому, бути вбитому, а третього дня воскреснути. Щоб воскреснути, треба померти. Дивімося на розп’ятого Божого Сина. На хресті здійснилося сказане перед віками: життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього (Втор 30, 19‑20).