До Великодня залишилось три тижні. У більшості церков священики заздалегідь попереджають: «У Страсний тиждень ми не будемо сповідати у храмі». Отож наступні два тижні ми спостерігатимемо звичну для такого періоду картину: довгі, закручені черги до конфесіоналів.
У цих чергах стоятимуть як ті, хто сповідається часто, так і ті, хто церковний припис «хоча б раз на рік сповідатися» сприймають буквально: раз на рік.
Чим характерне це довге стояння в черзі? Наріканням на інших, втомленими ногами, болями у спині… Як цього уникнути? — Прийти до сповіді завчасно, не чекаючи на останній тиждень. Але якщо такої можливості нема чи є потреба висповідатися саме в цей період, то спробуйте поглянути на цей довгий період очікування з іншого боку.
Пропонуємо статтю однієї жінки, яка навчилася вбачати в довгому очікуванні до сповіді… благословення.
Ось п’ять переваг того, що довго стоїш у черзі до сповіді.
1) Більше часу для молитви
Я намагаюсь приступати до Таїнства Примирення часто і завжди стараюся бути добре підготовленою до сповіді. Роблю іспит сумління. Складаю список гріхів. Молюсь. Але кілька років тому, коли я стояла в довгій черзі, то зрозуміла, що можу провести цей час зі ще більшою користю.
Стоячи в черзі, я мала час на те, щоб помолитися за свого сповідника. Я просила Святого Духа, щоби сповнив його мудрістю. Я також помолилась молитву довіри. Мені здається, що благодать цього таїнства залежить від моєї здатності посповідатися добре, усе згадати і висловити. І до певної міри це правда. Добре обдумана, ретельна сповідь, без сумніву, краща від підготовленої недбало.
Зрештою, уся благодать — це дар: дар, який я маю сприймати з вірою. Тож поки я чекала в черзі, то довірила свою сповідь Ісусові, знаючи, що Він поведе мене і що Бог буде милосердним, незважаючи на те, наскільки недосконалими могли бути мої зусилля.
2) Солідарність з іншими пенітентами (каяниками)
Коли я чекаю в черзі до сповіді, мене завжди зворушує вигляд стількох людей, які прагнуть Божого прощення і зцілення. Ми усі там, разом чекаємо, щоб отримати той самий чудовий дар.
Це просто чудово — бачити старших людей, 20‑літніх, молодь, сім’ї… які всі чекають (чекають і чекають), щоб викласти свої гріхи перед Богом.
Сповідь — завжди потужна; однак є щось особливе в тому, що стільки різних людей збираються разом в одному місці, аби висповідати свої гріхи і прийняти Божу цілющу благодать.
3) Утихомирливе почуття вдячності
Коли в мене виникає спокуса внутрішньо нарікати на довжелезну чергу до конфесіоналу, я намагаюсь думати про тих людей, які не мають змоги піти до сповіді. Цікаво, чи католики, які живуть під репресивним режимом або в регіонах, охоплених війною, скаржились би на те, що їм доведеться «аж» 45 хвилин чекати в черзі?
І не тільки це. Довга черга є доказом того, що Бог діє в серцях своїх людей. Це означає, що душі масово ідуть до Нього. Якою ж вдячною я маю бути за те, що стою серед такої кількості каяників!
4) Час нарешті прочитати всі брошурки і флаєри, які лежать позаду в церкві
Кілька років тому, чекаючи в довгій черзі, я взяла переглянути роздатковий матеріал під назвою «Любовні листи Отця». Вони просто чудові! Я могла їх так ніколи й не помітити, якби не мала так багато «зайвого» часу.
5) Це період передпокаяння
Можливо, у вас склалося враження, що мій період очікування в черзі до сповіді перетворився на духовне вправляння у вдячності й покорі. Ну, не зовсім так. Я й досі борюся з собою, щоб не буркотіти.
Однак довге очікування дає мені нагоду повправлятись у терплячості.
* * *
Я дуже вдячна за Таїнство Примирення. Від часу мого навернення, у 1999 році, я люблю сповідатись, хоча, як і більшість грішників, часто занедбую чи відкладаю сповідь.
Стояння в черзі, хоч інколи може бути дуже неприємним, тільки допомагає по‑особливому сприймати це таїнство. Це допомогло мені усвідомити ще більше, яке це благословення — бути здатним піти до священика і викласти свої гріхи перед Богом! — хоч би скільки на це було потрібно часу.
Лора Хадженс
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
