Там, де Боже Життя

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю V тижня Великого Посту

Був місяць грудень, зима у Єрусалимі й свято Обновлення храму, коли згадували подію його очищення та освячення (пор.1 Мак 4, 36-59). Це свято святкувалося вісім днів. У той час традиційно відновлювалися обітниці послуху народу, який згадував ганебний перехід юдеїв від віри на еллінізм, грецьку культуру, що була насильно нав’язувана за панування Антіоха IV Епіфана, після захоплення Єрусалима в 170 році до н. е.

Цей правитель Сирії з династії селевкідів був першим, хто використовував божественні епітети на своїх монетах. Епіфан означає «той, хто об’являється». До цього епітету він ще додавав слово «бог». Проте його сучасники іронічно називали Антіоха «Епіманес», тобто «Шалений», «Божевільний», за його популізм та ексцентричну поведінку серед народу.

І ось раптом саме на свято перемоги над еллінізмом з’являється у святині Ісус із Назарета, міста, з якого «не може бути нічого доброго». Вже раніше молодий учитель без освіти почав проголошувати «дивні» й незрозумілі для юдеїв речі (див. Йн 7‑8). Тому вони казали, що Він «біса має», «може, Він самого себе вб’є», Він навіжений, божевільний. А тепер Ісус Назарянин вільно проходжується у храмі Соломоновим присінком. Він об’являє Бога своїм Отцем, об’являє себе Сином Божим. Вони чують, як Ісус навчає: «Отець живе у Мені, я живу в Отці». Іншими словами: життя Бога Отця є моїм життям, а Моє життя є життям Отця. Та врешті решт: Я і Отець одно!

Для тих, хто щодня вранці та ввечері промовляв молитву: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог, Господь єдиний» ― такі слова Ісуса були найгіршим богохульством! Тому юдеї хапають каміння, щоб каменувати учителя-богохульника: За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш! Із їхньої релігійної, та зрештою, цілком правильної і справедливої точки зору, людина не може посягати на право стати Богом. Адже це найперша диявольська спокуса і брехня в Едемському саду (див. Бут 3). Звісно, вони у повній переконаності казатимуть, що Ісус біса має!

Однак у Євангелії усе навпаки: це Бог став людиною, прийнявши вигляд слуги (пор. Фил 2, 6‑11). Це Отець освятив і послав у світ свого Сина. Ісус, отже, кличе юдеїв поглянути на Нього зі сторони Бога, а не зі сторони людини: Отець у Мені, а Я — в Отці. Та у відповідь юдеї лише марно намагалися схопити Того, хто в Отці.

Після повного об’явлення Бога Отця і Його Сина у тайні БОЖОГО ЖИТТЯ Ісус Христос був остаточно і повністю відкинений юдеями. У цьому фрагменті вони навіть двічі намагалися Його каменувати (в. 31 і 39). Ісус Христос, Божий Син, цілковито відкрив тайну Божого життя і тепер готовий прийняти смерть. Вона стане найбільшим свідоцтвом: Коли піднесете Сина Чоловічого, тоді пізнаєте, що Я Є, і від себе самого нічого не дію, але, як навчив Мене Отець, те говорю (Йн 8, 28).

Та остання година ще мала надійти. А поки Господь знову повертається на другий бік Йордану, де колись розпочав свою місію Божого Агнця, що бере гріх світу.

Це регіон під назвою Перея; ним правив Ірод Антипа. Отже, Зайорданія не підлягала юрисдикції юдеїв з Єрусалима. Ісус знову уникнув їхніх рук, хоча юдеї перед тим обступили Його (Йн 10, 24; пор. Пс 22, 17). Ісус усе їм відкрив і об’явив. Вже не було жодного сенсу продовжувати діалог у Єрусалимському храмі.

Ісус відходить, щоб ТАМ, у Витанії за Йорданом, згромадити першу справжню спільноту учнів. І залишився ТАМ, ― нотує апостол Йоан. Тривало це приблизно три місяці: від кінця місяця Кіслев (початок грудня) до початку місяця Нісан (перший весняний місяць). Лише тоді, перед наближенням свята Пасхи, Ісус повернеться до Єрусалимської Витанії, щоби підняти з мертвих Лазаря.

А поки Ісус перебував ТАМ, за Йорданом, — оселився, отже, мав помешкання, де проживав (μενω — мено). І багато людей прийшло до Нього… тобто вони прийшли і теж ТАМ залишалися протягом трьох місяців. І багато хто ТАМ повірив у Нього. Це була перша спільнота Церкви навколо Божого Сина, який жив так, як об’явив у Єрусалимському храмі, жив Божим життям в Отці, а Отець у Ньому. Люди повірили Його ділам, що народжувалися з єдності й спільноти з Отцем. Учні Йоана Хрестителя, які шукали не чудес, а лише правдивого слова і свідчення життя у спільноті з Богом та братами, стали учнями Ісуса Христа: Учителю, де перебуваєш? Ідіть і подивіться… Я і Отець ― одно.