Питання. Не секрет, що деякі гріхи, які вважалися тяжкими в минулому і в яких слід було обов’язково каятися на сповіді, сьогодні вже не вважаються такими. Чи можна стверджувати, що вчення Церкви не безпомилкове в питаннях моральності?
Відповідь: Необхідно усвідомлювати відмінність між моральним ученням та дисциплінарними приписами. Що стосується морального вчення, то Церква ніколи його не зраджувала, а тільки удосконалювала. Ось що пише про це святий Йоан Павло II в енцикліці «Veritatis splendor»: «Розвиток морального вчення Церкви подібний до догматичного. Папа Йоан XXIII, слова якого стосуються також і вчення про мораль, на відкритті II Ватиканського Собору (11.10.1962) сказав: "Це достовірне і незмінне вчення (тобто християнське вчення в усій своїй повноті), якого належить незмінно дотримуватися, роз’яснювати і представляти таким чином, щоб воно відповідало вимогам сучасності. З одного боку, воно, як звід зібраних істин нашого вчення, є скарбом віри; з іншого боку, це форма, за допомогою якої вони передаються, зберігаючи свій сенс і силу"» (примітка 100 ).
Папа Войтила посилається також на слова Павла VI: «Треба уникати підбурювання віруючих до тієї думки, що після Собору були нібито дозволено деякі речі, що їх Церква перед тим проголошувала як внутрішньо негативні. Хіба не видно, що від цього відбувається гідний жалю моральний релятивізм, який є загрозою для всієї спадщини церковного вчення?» (Прим. 131).
Зовсім інакша справа з дисциплінарними приписами. Церква, яка їх встановлює, має також право їх скасувати.
Наприклад, раніше був обов’язковим передріздвяний піст і утримання від м’яса у переддень Різдва.
Гріх є тяжким, коли йдеться про такі матерії, як ідолопоклонство й марновірство, богохульство, обман і лжесвідчення, вбивство, дії проти шостої заповіді, розкрадання матеріальних і духовних благ. У цій царині Церква безпомилкова і незмінна у своїх судженнях. Ця безпомилковість пов’язана не тільки з догматичними визначеннями, але і з ординарним учительством Церкви. Вчення безпомилкове, коли єпископи згодні з Папою Римським у тому, щоби вважати якусь доктрину остаточною. Про це також свідчить Другий Ватиканський собор: «Коли Римський Папа, або весь склад єпископів разом із ним приходять до того чи іншого рішення, то виносять вони його згідно з самим Одкровенням, якого всі повинні триматися, — Одкровення, яке в недоторканності передається письмово або через законне єпископське спадкоємство, і насамперед турботами самого Папи Римського, а також свято зберігається і правильно викладається в Церкві завдяки просвітленню Духа істини» (Lumen gentium 25).
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
