Найстрашніші потвори мекають в наших душах.
Едгар Алан По
Ієронім Босх (1515–1516) — нідерландський маляр, один із найвідоміших представників Північного Відродження. І творах, і світогляді цього художника чітко видно межу між добром та злом.
Він зображав не портрети, а душевний стан своїх героїв. Герої Босха часто гротескні, потворні і нереальні. Але ці монстри насправді криються у глибині людської душі. Митець спонукає нас бути чесними передусім із собою.
Такий творчий підхід художника ілюструє його найвідоміша картина «Несіння Хреста». Босх створив її за рік до смерті. Автор запрошує нас у мандрівку до себе самого; його образи зворушують наші затверділі серця і допомагають увійти у таємницю муки та страждань Спасителя.
Обличчя для Босха — це дзеркало душі: гарне обличчя ототожнюється з чистою душею, потворне, натомість, — із гріхом та вадами.
У центрі композиції — умиротворений лик Христа, який наче губиться серед юрби, наруги, злих посмішок і знущань, жорстокості й цинізму.
У нижньому лівому кутку картини бачимо ще одне чисте обличчя. Це Вероніка, яка витерла обличчя Христа своєю хусткою і отримала Його відбиток на полотні як нагороду за відважний вчинок. Залишається лише здогадуватися, як дівчина могла дістатися до Христа крізь цю вакханалію.
Товстий воїн в обладунках символізує жадібність і прагнення наживи.
Мовчазний Христос не схожий на жодного з персонажів. Він зосереджено несе хрест, Він занурений у споглядання невідомих оточуючим таємниць. Спокій Христа, як у дзеркалі, відображається на обличчі Вероніки.
Обличчя з її хустки дивиться на нас, запрошуючи обирати між добром і злом, адже на відміну від зображення Христа у центрі картини, Його очі відкриті.