Роздуми над Першим читанням на вівторок VII Великоднього тижня
Тими днями з Мілета Павло, виславши посланців в Ефес, покликав до себе пресвітерів Церкви. Коли вони прибули до нього, він промовив до них: «Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час, служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв; що я не ухилявся ні від чого, що корисне – від того, щоб звіщати вам і навчати вас прилюдно і по домах, засвідчуючи як юдеям, так і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.
І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає, крім того, що Святий Дух у кожному місці посвідчує мені, кажучи, що кайдани та муки мене очікують. Але я не дорожу своєю душею, лише б закінчити мені свій біг та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангеліє Божої благодаті!
І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Боже Царство. Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх, адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю».
Діян 20,17-27
Павло йде, або краще — біжить, назустріч майбутньому, що лежить у Божих руках. Це майбутнє позначене кайданами й муками. Він йде у Єрусалим, як Ісус на свою останню Пасху. В Павла буде своя Голгофа. Віра йому каже, що перед Богом ніщо не пропадає, ніщо не втрачається, ніщо не завдає шкоди — навіть страждання. Якимось чудесним чином страждання набирають сенсу. Вони включені в Божий задум спасіння. Тому Павло не боїться, не дорожить своєю душею, бо Господь її створив і Господь є її паном.
У нашому приготуванні до урочистості Зіслання Святого Духа сьогодні отримуємо важливий сигнал: «Я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим». Святий Дух тримає апостола в кайданах, має над ним повний контроль. Біг апостола пролягає і через муки, — але таке вже Провидіння, непередбачуване у своїх дорогах! Як чуємо в Псалмі: «Бог наш – Бог, який спасає: визволення від смерті – в Господа Владики». Лише Він дає вічне життя.
Господи Ісусе, що сидиш праворуч Отця, навчи довірятися Твоєму турботливому Провидінню. Святий Духу, роби зі мною те, що потрібно, аби я довершив мій біг і моє служіння.
Ілюстрація: Ю.Ш. фон Каролсфельд, Павло прощається з пресвітерами Ефеса, 1852 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
